Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 757/1759/16-ц
провадження № 61-45601св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого: Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_2, ОСОБА_4,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_4,
третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року у складі судді: Гладун Х. А. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк) звернулося з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Первісний позов мотивований тим, що 26 квітня 2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 40.29-34/133, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 40 000 доларів США, зі сплатою 15% річних, строком повернення до 25 квітня 2013 року. Для забезпечення умов виконання кредитного договору 26 квітня 2006 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 013/213-П, за умовами якого поручитель зобовʼязувався відповідати перед банком за належне виконання позичальником умов кредитного договору.
В результаті неналежного виконання позичальником та поручителем взятих на себе зобовʼязань виникла заборгованість за кредитним договором.
Банк просив стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за договором № 40.29-34/133 від 26 квітня 2006 року в сумі 622 832,30 грн, та судовий збір в розмірі 6 629 грн.
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ "Укрсоцбанк", третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим.
Зустрічний позов мотивований тим, що відповідно до договору про внесення змін № 1 від 17.07.2009 року до договору №40.29-34/133 сторонами було змінено графік погашення заборгованості за кредитним договором № 40.29-34/133, який станом на 15 липня 2009 року становив 21 912 доларів США. Строк по кожному періодичному платежу був встановлений до 15 липня. Згідно графіка погашення заборгованості, останній платіж повинен був бути здійснений до 25 квітня 2013 року. Умовами договору поруки № 013/213-П від 26 квітня 2006 року строк договору встановлено не було, а тому підлягає застосуванню загальний строк в шість місяців передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України. Вважав, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню правова позиція Верховного Суду України в справі № 6-106цс14, щодо припинення поруки в разі не предʼявлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовʼязання.
ОСОБА_4 просив визнати поруку, що виникла на підставі договору поруки №013/213-П від 26 квітня 2006 року, укладеного між банком та ОСОБА_4 припиненою та стягнути судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року, залишеним без змін, постановою Апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року, позов ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 622 832,60 грн та судовий збір у сумі 6 629 грн. У задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 до ПАТ "Укрсоцбанк", третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим задоволено. Визнано поруку, що виникла згідно договору поруки № 013/213-П від 26 квітня 2006 року припиненою.
Рішення судів мотивовані тим, що 28 вересня 2010 року позивач направив ОСОБА_2 вимогу про негайне повернення кредиту в повному обсязі. Таким чином позивачем змінено строк виконання зобовʼязання, що був визначений сторонами кредитного договору . Останній платіж ОСОБА_2 здійснено 15 грудня 2011 року в сумі 675 доларів США. 07 жовтня 2013 року ОСОБА_2 зверталась до банку з власноруч написаною заявою про реструктуризацію боргу за кредитним договором № 40.29-34/133 від 26 квітня 2006 року за опцією "100+30" на 24 місяці, що свідчить про фактичне визнання заборгованості за вказаним договором та вказує на переривання перебігу строку позовної давності. Згідно дати штемпелю поштового відділення на конверті з позовом банк звернувся до суду 13 січня 2016 року. Відповідачем ОСОБА_2 порушено передбачений кредитним договором в порядок погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів. Протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобовʼязань за кредитним договором банк не предʼявив позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_4, як поручителя за кредитним договором. Відтак, встановлена за договором від 26 квітня 2006 року № 013/213-П порука є припиненою на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.
Аргументи учасників справи
У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулася з касаційною скаргою у якій, з урахуванням уточнень, просила: оскаржені рішення скасувати в частині стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_2 в розмірі 622 832,60 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог; в іншій частині оскаржені рішення залишити без змін. При цьому посилалася на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять жодного підтвердження повноважень на підписання у начальника відділу підтримки інформації за кредитними операціями Сервісного центру супроводження кредитних операцій фінансових документів. Підтвердження факту наявності чи відсутності заборгованості, а також визначення її розміру здійснюється виключно на підставі документів первинної бухгалтерської документації. За вимогами банку сплинула позовна давність. Переривання позовної давності може мати місце тільки в межах строку давності, а заява про реструктуризацію боргу за кредитним договором № 40.29-34/133 була написана після спливу позовної давності. Зурахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц банк не мав права нараховувати проценти після 28 вересня 2010 року.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються тільки в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 в розмірі 622 832,60 грн. В іншій частині судові рішення першої та апеляційної інстанції не оскаржуються, а тому не переглядаються.
У листопаді 2018 року ПАТ "Укрсоцбанк" через представника Біллерис Ю. О. надало пояснення на касаційну скаргу, в яких просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені рішення залишити без змін. Пояснення мотивовані безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що ОСОБА_2 зверталась до банку з власноруч написаною заявою від 07 жовтня 2013 року про реструктуризацію боргу за кредитним договором № 40.29-34/133, а тому має місце переривання позовної давності, оскільки такі дії свідчать про визнання боргу. Така позиція підтверджується висновками Верховного Суду України у справах № 6-1457цс16 та № 6-1996цс16, № 6-2170цс16.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року справа призначена до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 26 квітня 2006 року між АКБСР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 40.29-34/133, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 40 000,00 доларів США строком до 25 квітня 2013 року зі сплатою процентної ставки в розмірі 11,85 % та наступним порядком погашення суми основної заборгованості до 15-го числа кожного місяця згідно графіку, що вказаний в пункту 1.1 договору.
Кредитні кошти надавались банком шляхом видачі позичальнику готівкових коштів в іноземній валюті з позичкового рахунку банку шляхом конвертації через касу банку для подальшого перерахування Позичальником на цілі, визначені умовами кредитного договору, що сторонами не заперечувалось.
17 липня 2009 року між банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за умовами якої з липня 2009 року змінено графік погашення основного боргу, який станом на 15 липня 2009 року, становив 21 912 доларів США.
Станом на 13 січня 2016 року (дату звернення позивача до суду з позовом) виникла заборгованість за кредитним договором, яка складається з: заборгованості по кредиту в розмірі 12 189,56 доларів США, заборгованості по відсоткам 7 286,81 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту - 5 899,07 доларів США, пені за несвоєчасне повернення відсотків - 1 838,55 доларів США, а в загальному розмірі 27 213,98 доларів США, що еквівалентно 622 832,60 грн за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобовʼязання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобовʼязань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобовʼязання.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обовʼязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Предʼявлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобовʼязання та початок перебігу позовної давності.