ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 165/2240/16-ц
провадження № 61-29942 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
представник відповідача - адвокат СвередюкЮлія Анатоліївна,
третя особа - Орган опіки та піклування Нововолинської міської ради Волинської області,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6 та адвоката Свередюк Юлії Анатоліївни, яка діє в його інтересах, на рішення апеляційного суду Волинської області від 13 липня 2017 року в частині позовних вимог про надання дозволу на виготовлення всіх повʼязаних із перетином державного кордону України документів для виїзду за кордон неповнолітньої дитини та дозволу на тимчасовий виїзд за неповнолітньої дитини за кордон без згоди та супроводу батька, прийняте в складі колегії суддів Данилюк В. А., Грушицького А. І., Киці С. І.,
ВСТАНОВИВ :
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 та просила визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею, а також просила надати дозвіл на виготовлення всіх повʼязаних із перетином державного кордону України документів для виїзду за кордон неповнолітньої дитини та дозвіл на тимчасовий виїзд за неповнолітньої дитини за кордон без згоди та супроводу батька до Республіки Польща строком на один рік у супроводі матері з 01 липня 2017 року до 01 липня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що сторони з 06 червня 1999 року по 19 листопада 2010 року перебували в шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилася дочка ОСОБА_11, а ІНФОРМАЦІЯ_1 - син ОСОБА_9.
Указувала, що з 14 листопада 2015 року вона перебуває в шлюбі з громадянином Республіки Польща ОСОБА_12 та проживає з ним у Республіці Польща. Син ОСОБА_9 бажає проживати з матірʼю та має можливість навчатись в Республіці Польща, однак батько не дає дозвіл на тимчасовий виїзд неповнолітнього сина за кордон.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 06 червня 2017 року позов задоволено частково, встановлено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матірʼю ОСОБА_4, надано ОСОБА_4 дозвіл на оформлення всіх повʼязаних із перетинанням державного кордону України документів для виїзду за кордон неповнолітнього громадянина України ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди його батька ОСОБА_6 на період літніх канікул строком з дня набрання цим рішенням законної сили до 31 серпня 2017 року включно. Надано дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до Республіки Польща громадянину України ОСОБА_9 в супроводі матері ОСОБА_4 без згоди та супроводу батька ОСОБА_6 на період літніх канікул строком з дня набрання цим рішення законної сили до 31 серпня 2017 року включно, з обовʼязковим поверненням дитини до постійного місця проживання в Україні по закінченню визначеного строку. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що визначення місця проживання дитини з матірʼю відповідає якнайкращим інтересам сина, однак надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон строком на 1 рік порушить право батька на участь у вихованні та спілкуванні з сином, що може спричинити втрату контакту батька з дитиною.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Волинської області апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 06 червня 2017 року в частині надання дозволу на виготовлення всіх повʼязаних із перетином державного кордону України документів для виїзду за кордон неповнолітньої дитини та на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким надано ОСОБА_4 дозвіл на оформлення всіх повʼязаних із перетином державного кордону України документів для виїзду за кордон неповнолітнього громадянина України ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди його батька ОСОБА_6 та надано дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до Республіки Польща громадянину України ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, в супроводі матері ОСОБА_4 без згоди та супроводу батька ОСОБА_6 на строк з дня набрання цим рішення законної сили до 01 липня 2018 року, з обовʼязковим поверненням дитини до постійного місця проживання в Україні по закінченню визначеного строку.
Апеляційний суд виходив із того, що оскільки місце проживання дитини визначене з матірʼю, то надання дозвілу на тимчасовий виїзд за неповнолітньої дитини за кордон без згоди та супроводу батька до Республіки Польща строком на один рік у супроводі матері відповідає якнайкращим інтересам дитини та зебезпечує баланс між бажанням матері безперешкодно переміщуватися з дитиною, не перебуваючи в залежності від поведінки батька. При цьому, оскільки судом визначена країна, до якої буде здійснений тимчасовий виїзд, а також відома адреса проживання ОСОБА_4 в Республіці Польща, права батька на спілкування й підтримання звʼязку з сином не порушуються.
У частині визначення місця проживання сина з матірʼю рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалося, а тому апеляційним судом не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
01 серпня 2017 року ОСОБА_6 та адвокат Свередюк Ю. А., яка діє в його інтересах, подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на зазначене судове рішення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі та зупинено виконання рішення апеляційного суду Волинської області від 13 липня 2017 року до закінчення розгляду касаційної скарги.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" дана справа передана до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі особи, які подали касаційну скаргу, зазначають, що апеляційний суд не врахувавши інтереси батька дитини, надав дозвіл на довгостроковий виїзд сина за кордон.
ОСОБА_6 та адвокат Свередюк Ю. А., яка діє в його інтересах, зазначає, що виїзд неповнолітнього сина на рік за кордон порушує баланс прав та обовʼязків батьків та порушує його право, що суперечить правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 12 квітня 2017 року в справі № 6-15цс17.
Відповідач і його представник просили скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Просили залишити в силі рішення суду першої інстнації.
Відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на дану касаційну скаргу.
Зазначала, що апеляційний суд на підставі належних та допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення й скасування рішення суду першої інстнації в частині строку, на який надано дозвіл на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди та супроводу батька.
Просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду Волинської області від 13 липня 2017 року - без змін.
В частині визначення місця проживання сина з матірʼю рішення суду першої інстнації сторонами апеляційним судом не переглядалося, а тому не є предметом касаційного перегляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, щосторони з 06 червня 1999 року по 19 листопада 2010 року перебували в шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилася дочка ОСОБА_11, а ІНФОРМАЦІЯ_1 - син ОСОБА_9.
14 листопада 2015 року між ОСОБА_4 та громадянином Республіки Польща ОСОБА_12 зареєстрований шлюб.
ОСОБА_4 має дозвіл на проживання в Республіці Польща та зареєстрована за місцем реєстрації її чоловіка ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 працевлаштована в Республіці Польща.
В судовому засіданні судом першої інстанції зʼясовано думку неповнолітнього ОСОБА_9, який зазначив, що зараз він проживає з мамою ОСОБА_4 та хотів би проживати з мамою надалі, а також хотів би поїхати до РеспублікиПольща з мамою.
Орган опіки та піклування не заперечував щодо задоволення позову в частині надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон дитини та зазначав, що мати вказує конкретну країну, термін перебування та адресу проживання неповнолітнього в Республіці Польща, а тому права батька на спілкування з дитиною не будуть порушені.
Рішенням визначене місце проживання неповнолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матірʼю ОСОБА_4. Рішення в цій частині сторонами не оскаржується.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та пʼятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.