Постанова
Іменем України
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 654/174/17-ц
провадження № 61-37836св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - Новофедорівська сільська рада Голопристанського району Херсонської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 26 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Пузанової Л. В., Семиженка Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року заступник прокурора Херсонської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Позов мотивовано тим, що 30 червня 2010 року ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_7 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухоме майно, а саме: підпірну стіну, огорожу з освітлювальною мережею, поперечну стінку, бордюр, мостіння, що розташовані від бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" до бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2" по АДРЕСА_1, яке належало останньому на підставі рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 травня 2009 року. Вказаний договір купівлі-продажу було визнано недійсним рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 06 травня 2015 року. Незважаючи на вищезазначені судові рішення, 02 грудня 2015 року ОСОБА_5 відчужив спірне нерухоме майно ОСОБА_4 хоча вже не був його власником.
Ураховуючи викладене, заступник прокурора Херсонської області просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 02 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 02 лютого 2018 року позов заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Новофедорівська сільська рада Голопристанського району Херсонської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позов необхідно залишити без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки прокурор не набув статусу позивача і підстави представництва держави у прокурора відсутні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області задоволено, ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області від 02 лютого 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції належним чином не перевірив доводів прокурора щодо наявності у нього підстав для представництва держави та залишив поза увагою положення частини четвертої статті 56 ЦПК України відповідно до яких, у разі невиконання прокурором вимог щодо обґрунтованості його звернення до суду з позовом в інтересах держави необхідно застосовувати положення передбачені статтею 185 цього Кодексу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2018 року ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 26 квітня 2018 року скасувати та залишити в силі ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області від 02 лютого 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у держави відсутня функція контролю правомірності цивільно-правових угод і держава в цих відносинах не має права втручатися в договірні відносини. Також поза увагою апеляційного суду залишилось те, що позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна спрямований на захист права комунальної власності на земельну ділянку під таким майном, а тому існують органи уповноважені державою здійснювати відповідні функції у сфері земельних відносин.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
07 вересня 2018 року заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, всі висновки апеляційного суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для його скасування немає. При цьому зазначено, що правомірність надання та використання земельної ділянки під спірним нерухомим майном не є предметом позовних вимог. В той же час, реєстрація за ОСОБА_4 права власності на спірне майно створює загрозу вибуття земельної ділянки, на якій це майно розташоване, у приватну власність шляхом безоплатної приватизації або викупу, а також загрозу заподіяння шкоди державним інтересам у сфері раціонального використання та охорони земель, що перебувають у власності Новофедорівської територіальної громади.
За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимоги щодо законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень передбачені у статті 263 ЦПК України, за якою судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).
Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.