ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 802/4196/15-а
провадження № К/9901/19766/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Коваленко Н. В., Кравчука В. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 802/4196/15-а
за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій неправомірними та зобовʼязання вчинити дії;
за заявою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України (суддя Маслій В. І.) від 11 квітня 2016 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В. В. (далі - Уповноважена особа), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому просила:
- визнати протиправними дій Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США № 003-01652-2110115 від 21 січня 2015 року;
- зобовʼязати Уповноважену особу включити ОСОБА_2 до переліку вкладників АТ "Дельта Банк" для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування та надати Фонду додаткову інформацію щодо виплати ОСОБА_2 відшкодування у розмірі 10000 доларів США із нарахованими відсотками за рахунок коштів Фонду;
- судові витрати покласти на відповідача.
2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що Уповноваженою особою безпідставно не включено її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду, оскільки у відповідача були відсутні підстави для визнання нікчемним договору банківського вкладу, укладеного між нею та ПАТ "Дельта Банк".
3. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю.
5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 квітня 2016 року на підставі п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року.
6. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, 12 липня 2016 року Уповноважена особа звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд, з підстав, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 КАС України, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Заявник просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року, і направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
7. Ухвалою судді Верховного Суду України від 13 вересня 2016 року відкрито провадження за вказаною заявою.
8. У звʼязку із початком роботи Верховного Суду, на виконання пп. 1, 7 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), 09 лютого 2018 року матеріали зазначеної заяви передано на розгляд до Верховного Суду.
9. Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року справу прийнято до провадження та витребувано з Вищого адміністративного суду України матеріали касаційної скарги № К/800/9811/16 для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
11. Станом на 03 квітня 2019 року заперечення на заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року, до Верховного Суду не надходили.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ ПАТ "Дельта Банк" віднесене до категорії проблемних строком на 180 днів та встановлено обмеження в його діяльності, зокрема: здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що не перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валюти), та за процентними ставками, не вищими, ніж середні по банківській системі; не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
13. 21 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" № 003-01652-210115 у доларах США, за умовами якого відсоткова ставка на суму вкладу складає 5,5 % річних.
14. 21 січня 2015 року поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 поповнено коштами в сумі 10000 доларів США за рахунок коштів ОСОБА_5
15. 02 березня 2015 року Правління Національного банку України постановою № 150 віднесло ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних.
16. 02 березня 2015 року виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення № 51, відповідно до якого з 03 березня 2015 року розпочинається процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено на 3 місяці з 03 березня по 02 червня 2015 року та призначено Уповноважену особу.
17. Листом представника ПAT "Дельта Банк" від 23 вересня 2015 року 8821/1718 ОСОБА_2 повідомлено про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) від 21 січня 2015 року № 003-01652-210115, укладеного між нею та ПAT "Дельта Банк" відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).
18. У звʼязку з визнанням вказаного договору нікчемним, відповідач не подав до Фонду інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду та не включив ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
19. Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ
20. Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з часу прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ, згідно якої ПAT "Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних строком на180 днів, останньому заборонено приймати депозитні вклади та/або здійснювати поповнення існуючих депозитних рахунків, а також проведення інших операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.
21. Однак, незважаючи на зазначені заборони, ПAT "Дельта Банк" у січні 2015 року було здійснено перерахування коштів з рахунку ОСОБА_5 на рахунок ОСОБА_2
22. У звʼязку з наведеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені обставини свідчать про те, що переказ коштів від ОСОБА_5 на рахунок позивача підпадає під ознаки нікчемності правочину, визначених ст. 38 Закону № 4452-VI, оскільки договір банківського вкладу укладено після віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних.
23. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що за наявності лише цих обставин, відсутні підстави для включення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
24. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про задоволення позовних вимог, апеляційний суд, з висновками якого погодився Вищий адміністративний суд України, виходив з того, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу від 21 січня 2015 року № 003-01652-210115, укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта банк". Відповідачем також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
25. В обґрунтування такого висновку суд апеляційної інстанції зазначив, що ПАТ "Дельта Банк" віднесений до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року, тоді як депозитний договір з позивачем був укладений 21 січня 2015 року, тобто до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI правочин уже має бути вчинений неплатоспроможним банком.
26. Також апеляційний суд зазначив, що доказів того, що постанова Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", яка є банківською таємницею, доведена до відома населення, в тому числі і до позивача, у порядку, встановленому законом, відповідачем надано не було.
27. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що вказаний договір банківського вкладу має ознаки нікчемного правочину неплатоспроможного банку, що перелічені у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI та ст. 204 Цивільного кодексу України. Зарахування на депозитний рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи, як підстава визнання нікчемними вкладів, не відповідає вищевказаним вимогам Закону.
28. Водночас, відповідач визнаючи договір вкладу "нікчемним" вийшов за межі наданих йому Законом № 4452-VI повноважень та надав правову оцінку правовідносинам між позивачем та ОСОБА_5, які не стосуються банку і тим більше, в яких банк не є стороною.
IV. ДОВОДИ ЗАЯВИ
29. У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року представник Уповноваженої особи посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, ст. 203- 205, 215 Цивільного кодексу України у спорах, предметом яких є оцінка правомірності дій Уповноваженої особи щодо не включення позивачів до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, у звʼязку з визнанням договорів банківського вкладу нікчемними.
30. На обґрунтування заяви надано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року (К/800/7081/16), від 30 березня 2016 року (К/800/8728/16), від 07 квітня 2016 року (К/800/9527/16), від 02 червня 2016 року (К/800/51714/15), від 02 червня 2016 (К/800/45816/15), у яких суд по-іншому застосував одні й ті самі норми права у подібних правовідносинах.
31. В обґрунтування протиправності ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року представник відповідача зазначає, що в матеріалах справи містяться документи, що свідчать про те, що кошти, розміщені на підставі спірного договору, надійшли на рахунок позивача безготівковим внутрішньобанківським переказом, шляхом так званого "подрібнення" великого депозиту іншого клієнта банку. Наведене свідчить про те, що ці операції не передбачали фактичного переміщення "реальних" грошових коштів, і спричинили збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом.
32. Представник Уповноваженої особи звертає увагу на те, що Законом № 4452-VI не передбачено ніяких дій, які необхідно вчиняти уповноваженій особі для виконання процедури щодо визнання правочинів нікчемними. Правочин є нікчемним сам по собі, а не через необхідність визнавати його таким. Нікчемність правочину достатньо лише виявити. Інакше кажучи, уповноважена особа не визнає своїм рішенням правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечує таке виявлення та фіксує даний факт.
33. Також представник Уповноваженої особи в заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року посилається на порушення касаційним судом норм процесуального права, зокрема безпідставному не відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
34. Перевіривши наведені у заяві доводи, Суд дійшов висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 38 Закону № 4452-VI, ст. 203, 228 Цивільного кодексу України, при вирішенні спорів, повʼязаних із оскарженням дій Уповноваженої особи щодо не включення вкладників банку до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, у звʼязку з визнанням договорів банківського вкладу цих осіб нікчемними.
35. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України в редакції Закону № 2136-VIII заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
36. У рішеннях Вищого адміністративного суду України, наданих як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку що не включення Уповноваженою особою позивачів до переліку вкладників відповідних банків вчинено в межах повноважень з метою запобігання незаконного отримання відшкодування за рахунок Фонду. Правомірність таких дій Уповноваженої особи, у наданих для порівняння рішеннях, обґрунтована Вищим адміністративним судом України визнанням нікчемними догорів банківського вкладу позивачів.