ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2019 року
Київ
справа № 580/12/17
провадження № К/9901/22613/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Білоуса О. В.,
розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області ОСОБА_2, Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області, Лебединської державної районної адміністрації Сумської області, Лебединської районної ради Сумської області про визнання дій протиправними та зобовʼязання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 1 серпня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Стеценко В. А., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Макаренко Я. М., (головуючий), Мінаєвої О. М., Шевцової Н. В.
І. Суть спору:
1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області ОСОБА_2, в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії сільського голови ОСОБА_2 щодо несвоєчасного надання відповіді на заяву позивача від 3 червня 2016 року № 170;
1.2. визнати протиправними дії сільського голови ОСОБА_2 щодо надання відповіді не по суті запитання, ненадання інформації на питання 7 і 7,1 заяви від 3 червня 2016 року № 170;
1.3. зобовʼязати відповідача повторно розглянути питання 7 та 7,1 заяви від 3 червня 2016 року № 170 у відповідності до Закону України "Про звернення громадян";
1.4. вирішити питання розподілу судових витрат на підставі наданого розрахунку.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.06.2016 року в порядку, передбаченому Закону України "Про звернення громадян" він подав заяву № 170 до голови Будильської сільської ради ОСОБА_2, у якій просив розглянути ряд питань, вчинити певні дії та надати конкретну інформацію. У відповідь на заяву, ним було отримано, відправлений із запізненням на три дні, лист Будильської сільської ради від 1 липня 2016 року № 02-20/611, у якому йому не надано відповіді на ряд питань його заяви.
3. У судовому засіданні суду першої інстанції позивач підтримав та уточнив свої позовні вимоги, повідомив суду, що вважає порушеним 30 денний строк на надання йому відповіді, так як з поштового штемпеля на конверті дізнався, що лист з відповіддю на його звернення надійшов до поштового відділення після 06.07.2016 року. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, що повʼязані з прибуттям до суду, а саме: витрати, повʼязані з переїздом на судові засідання з с. Будилки до м. Лебедина та у зворотному напрямку (6 разів) на суму 58,88 гривень; добові витрати, повʼязані з переїздом до м. Лебедина в сумі 210 гривень, виходячи з розміру 30 гривень, за кожну поїздку; компенсацію за відрив від звичайних занять - в розмірі 717,95 гривень Всього просив відшкодувати йому витрат на загальну суму 986,83 гривень.
4. Усною ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 14 березня 2017 року, занесеною до журналу судового засідання, залучено до участі у справі співвідповідачів: Будильську сільську раду Лебединського району Сумської області, Лебединську державну районну адміністрацію Сумської області, Лебединську районну раду Сумської області.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.
5. 3 червня 2016 року в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян", позивач звернувся із заявою № 170 до голови Будильської сільської ради ОСОБА_2, у пунктах 7 та 7.1 якої, просив його проінформувати:
5.1. чи ідентифіковані відходи хімікалій з хімічного складу в с. Будилка, чи віднесені до категорій і класифікаційних груп, виходячи з їх походження, складу, стану, небезпеки для довкілля, здоровʼя людини, технологічних можливостей утилізації;
5.2. про екологічну небезпеку від перебування на хімічному складі в с. Будилка відходів хімікалій, повідомити їх назву, кількість, клас небезпеки, їх склад тобто перерахувати отруйні та небезпечні речовини з яких складаються хімікати і на які речовини розкладаються, а також вплив хімікатів на здоровʼя людей і землю та межу їх розповсюдження;
5.3. про причини за яких зазначені хімікати до сьогодні не вивезені.
6. За змістом листа голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області від 1 липня 2016 року № 02-20/611 позивачу надано відповідь на пункт 7 його заяви від 3 червня 2016 року за № 170, зокрема, позивача повідомлено, що в 2014 році відповідно до рішення Будильської сільської ради було виділено 400 тисяч гривень на ліквідацію неопізнаних заборонених і непридатних до використання хімічних засобів рослин на території Будильської сільської ради, кошти перераховані до районного консолідованого фонду. В тому ж році з території Будильської сільської ради вивезені неопізнані, заборонені і непридатні до використання хімічні засоби рослин та тари від них, в кількості 10997 кг. Залишилось на території Будильської сільської ради приблизно 4 тони неопізнаних, непридатних до використання хімічних засобів рослин. Договір на ліквідацію неопізнаних, непридатних до використання хімічних засобів рослин, був укладений Лебединською РДА.
7. Відповідь на заяву позивача від 3 червня 2016 року № 170 надано згідно з листом Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області від 1 липня 2016 року № 02-20/611. На підтвердження цій обставині відповідач надав копією журналу вихідної кореспонденції Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області за 2016 рік.
ІII. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Лебединський районний суд Сумської області постановою від 1 серпня 2017 року в задоволені позовних вимог відмовив.
9. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що головою Будильської сільської ради ОСОБА_2 надано відповідь на пункти 7 і 7.1 заяви позивача в порядку, передбаченому чинним законодавством та в межах інформації, якою володіє орган місцевого самоврядування, в той час, як позивачем не було доведено існування у сільської ради можливості надати йому відповідь в обсягах, яких він вважає необхідними для задоволення його потреб. Також суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання відповідачем строків розгляду звернення позивача.
10. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 жовтня 2017 року:
10.1. скасував постанову Лебединського районного суду Сумської області від 1 серпня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області ОСОБА_2 щодо ненадання відповіді на питання 7.1 заяви від 3 червня 2016 року № 170;
10.2. прийняв у цій частині нову постанову, якою визнав протиправними дії голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області ОСОБА_2 щодо ненадання відповіді на питання 7.1 заяви позивача від 3 червня 2016 року № 170;
10.3. зобовʼязав голову Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області ОСОБА_2 повторно розглянути питання № 7.1 заяви від 3 червня 2016 року № 170 у відповідності до Закону України "Про звернення громадян";
10.4. стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області на користь позивача витрати, повʼязані із прибуттям до суду та компенсацію за відрив від звичайних занять, у загальному розмірі 85,37 гривень.
10.5. в іншій частині постанову Лебединського районного суду Сумської області від 1 серпня 2017 року залишив без змін.
11. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачем не було надано повної відповіді на питання 7.1 заяви позивача, у звʼязку з чим, суд дійшов висновку про зобовʼязання відповідача повторно розглянути питання 7.1 заяви від 3 червня 2016 року № 170.
12. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання дій відповідача протиправними щодо несвоєчасного надання відповіді позивачу, оскільки суди дійшли висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується надання відповіді позивачу на його заяву з дотриманням строків, визначених Законом України "Про звернення громадян".
13. Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для компенсації позивачу добових витрат, у звʼязку з тим, що добові виплачуються працівникам, які перебувають у відрядження. Оскільки позивач не працює, тому на думку суду, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неповноту зʼясування судами обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
15. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання дій відповідача щодо несвоєчасного надання відповіді на заяву позивача, а також судом апеляційної інстанції невірно та не у повному обсязі компенсовано судові витрати.
16. Крім того, позивач наполягає на порушенні судами норм матеріального права, оскільки суди попередніх інстанцій не стягнули з відповідача судовий збір за розгляд даної справи.