ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2019 року
Київ
справа №750/4356/17
провадження №К/9901/33395/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Чернігівського обʼєднаного Управління Пенсійного фонду України до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про зобовʼязання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Чернігівського обʼєднаного Управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова, прийняту 30 червня 2017 року у складі головуючого судді - Рахманкулової І.П., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 15 серпня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Троян Н.М., суддів Костюк Л.О., Файдюка В.В.,
І. Суть спору:
1. У травні 2017 року Чернігівське обʼєднане управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУПФУ, позивач) звернулось до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - Управління ДВС, відповідач), у якому просило скасувати постанову старшого державного виконавця Назаренко М. Б. від 1 квітня 2017 року ВП № 53225826 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 78,48 гривень та закінчити виконавче провадження.
2. Позов мотивований тим, що Чернігівське обʼєднане управління Пенсійного фонду України виконало судове рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, до відкриття виконавчого провадження, а тому виконавче провадження слід закінчити. 2.1. Крім того, позивач вважає, що у старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М.Б. не було законних підстав для винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, дана постанова є необґрунтованою, а фактичне здійснення витрат виконавчого провадження документально не підтверджено.
3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що в ході проведення виконавчих дій винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 78,48 гривень, з них: 4,00 гривень за друк 8 аркушів; 0,68 гривень за 2 конверти; 22,80 гривень за направлення 2 рекомендованих листів; 51,00 гривень за плату за користування автоматизованою системою виконавчого провадження. Відповідач указує, що оскаржувана постанова винесена на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що визначені законом.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Деснянський районний суд м. Чернігова постановою від 27 вересня
2016 року у справі № 750/8526/16-а зобовʼязав Чернігівське обʼєднане управління Пенсійного фонду України здійснити з 01 липня 2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_3 відповідно до статті 37№ Закону України "Про державну службу" в розмірі 80% місячного заробітку (з урахуванням усіх надбавок і доплат, з яких сплачено страхові внески на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування) згідно довідки про заробітну плату Департаменту економічного розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації від 13 липня 2016 року за № 07-03/1173 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013.
4.1. На виконання вказаного судового рішення стягувачу було видано виконавчий лист, який перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.
5. Позивач стверджував, що вказане судове рішення виконане Чернігівським ОУПФУ до відкриття виконавчого провадження.
6. Водночас, судами встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М.Б. від 11 квітня 2017 року було закінчено виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа на підставі п. 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
7. Крім того, цього ж дня - 11 квітня 2017 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М.Б. відповідно до статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" винесла постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 78 гривень 48 копійок.
7.1. У розрахунок витрат виконавчого провадження включено: друк 1 аркуша (папір включено): 0,50х8=4 грн.; конверти: 2х0,34=0,68 грн.; направлення рекомендованого листа: 2х11,40=22,80 грн.; плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження: 1х51,00= 51 грн.
7.2. Не погоджуючись з постановою про стягнення витрат виконавчого провадження позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Деснянський районний суд м. Чернігова постановою від 30 червня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, в позові відмовив.
9. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
10. Також суди послались на не доведення з боку позивача виконання виконавчого документу в добровільному порядку до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
11. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неповноту зʼясування судами обставин справи та помилкове застосування норм матеріального права.
12. У скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
13. Заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не надійшло.
V. Нормативне врегулювання
14. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.