ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №352/1217/17
адміністративне провадження №К/9901/1275/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
за участю секретаря судового засідання - Кочерги В.П.,
представника відповідача - Карпіченко Н.В., -
розглянув у судовому засіданні справу за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ) на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2017 року (суддя Хоминець М.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року (судді Большакова О.О., Глушко І.В., Макарик В.Я.) у справі № 352/1217/17 за позовом ОСОБА_2 до ГУ ПФУ про визнання дій протиправними та зобовʼязання вчинити певні дії, -
встановив:
24 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ ПФУ про:
визнання протиправним рішення про відмову в проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII);
зобовʼязання здійснити з 30 червня 2017 року перерахунок та виплату пенсії в розмірі 52 % грошового забезпечення з врахуванням суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати та одноразової грошової допомоги при звільненні, які проводити постійно (довічно).
Суди встановили, що ОСОБА_2 з квітня 2014 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону № 2262-XII у розмірі 52 % грошового забезпечення.
30 червня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, однак листом від 06 липня 2017 року відповідач відмовив у такому перерахунку.
Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області постановою від 11 жовтня 2017 року позов задовольнив частково: визнав неправомірною відмову ГУ ПФУ у проведенні перерахунку раніше призначеної ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII; зобовʼязав ГУ ПФУ з 30 червня 2017 року провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії та виплачувати йому пенсію в розмірі 52% грошового забезпечення з урахуванням сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 грудня 2017 року це рішення залишив без змін.
Суди дійшли висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, матеріальна допомога на оздоровлення, індексація заробітної плати та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія. Посилалися на постанову Верховного Суду України від 10 березня 2015 року (справа № 21 70а15), у якій, на їх думку, викладено зазначений правовий висновок.
У касаційній скарзі ГУ ПФУ просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Покликається на правовий висновок, сформульований в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2017 року у справі № 21-1115а16, відповідно до якого одноразова грошова допомога при звільненні є разовим платежем та за своєю суттю є державною соціальною гарантією при звільненні для осіб, які мають право на пенсію відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії), а тому вона не входить до додаткового грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок розміру пенсії. Зазначає про те, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, матеріальна допомога на оздоровлення не можуть враховуватися при обчисленні розміру пенсії особи згідно з вимогами статті 43 Закону № 2262-XII.
Ухвалою від 02 квітня 2018 року справу призначено у попереднє судове засідання, а ухвалою від 03 квітня 2018 року - в судове засідання з викликом сторін на 17 квітня 2018 року.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду ухвалою від 17 квітня 2018 року зупинила провадження у справі з огляду на передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 522/2738/17 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Одеського обласного військового комісаріату про зобовʼязання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
Велика Палата Верховного Суду за наслідками перегляду судових рішень у справі № 522/2738/17 06 лютого 2019 року ухвалила постанову про скасування рішень судів попередніх інстанцій та часткове задоволення позову.
Ухвалою від 15 березня 2019 року поновлено провадження у справі, що розглядається.
Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, зʼясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обовʼязку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Зміст наведених норм свідчить про те, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 2011-ХІІ пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Водночас, за Законом № 2262-ХІІ, однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.