ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2019 року
Київ
справа №823/426/17
провадження №К/9901/22647/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Білоуса О. В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобовʼязання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Гаврилюка В. О., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Горяйнова А. М. (головуючий), Кузьмишиної О. М., Файдюка В. В.
І. Суть спору:
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (надалі також ГУ ДФС у Черкаській області, відповідач), у якому просив:
1.1. визнати неправомірними дії ГУ ДФС у Черкаській області щодо відмови у видачі направлення колишньому співробітнику податкової міліції ОСОБА_1 на проходження ним медичного огляду військово-лікарською комісією Державної установи "Територіальне медичне обʼєднання МВС України по Черкаській області" для визначення факту повʼязаності його захворювання та проходження служби в оперативному управлінні ГУ ДФС в Черкаській області;
1.2. зобовʼязати ГУ ДФС у Черкаській області видати ОСОБА_1 направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією Державної установи "Територіальне медичне обʼєднання МВС України по Черкаській області".
2. В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на протиправність відмови відповідача на неодноразові звернення позивача у наданні направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією як особі, що звільнилась із органів податкової міліції.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні з огляду на відсутність правових підстав для задоволення вказаних звернень позивача.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу викриття економічних злочинів ГУ ДФС у Черкаській області.
5. На підставі рапорту позивача від 26 вересня 2016 року наказом від 28 вересня 2016 року № 69-о/пм позивача звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройний Сил України з постановкою на військовий облік за підпунктом "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (за власним бажанням).
6. У вказаному рапорті ОСОБА_1 також зазначив, що від проходження військово-лікарської комісії відмовляється, оскільки вважає себе здоровим. Аналогічну інформацію позивач зазначив у наданій відповідачеві розписці.
7. Також суди встановили, що позивач із 2015 року хворіє на цукровий діабет типу І.
8. З метою встановлення причинного звʼязку між захворюванням та проходженням служби в органах податкової міліції ОСОБА_1 звертався до ГУ ДФС у Черкаській області із заявами про видачу йому направлення на проходження військово-лікарської комісії (далі також ВЛК).
9. Так, 27 жовтня 2016 року позивач звернувся до ГУ ДФС у Черкаській області із заявою про надання направлення на проходження медичного огляду ВЛК для подальшого оформлення пенсії.
10. Листом від 7 листопада 2016 року № 21862/23-00-04-216 ГУ ДФС у Черкаській області повідомило позивача про те, що законні підстави для видачі направлення на медичний огляд до військово-лікарської комісії ДУ "Територіальне медичне обʼєднання МВС України по Черкаській області" відсутні, оскільки ОСОБА_1 у власноруч складеному рапорті про звільнення зазначив, що від проходження військово-лікарської комісії відмовляється.
11. 26 грудня 2016 року позивач подав скаргу на вказаний лист ГУ ДФС у Черкаської області.
12. 27 грудня 2016 року повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повторно розглянути заяву про видачу зазначеного направлення.
13. Листом від 16 січня 2017 року № 56/23-00-22-009 ГУ ДФС у Черкаської області відмовило ОСОБА_1 у видачі направлення на медичний огляд із посиланням на те, що таке видається співробітникам податкової міліції, які на час звернення за направлення на медичний огляд проходять службу в органах податкової міліції.
14. Також ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявою від 6 лютого 2017 року, у якій зазначив, що як колишній працівник органів внутрішніх справ має право на проходження обстеження та військово-лікарської експертизи на предмет повʼязаності захворювання із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
15. ГУ ДФС у Черкаській області листом від 6 березня 2017 року № 5050/23-00-04-216 повідомило ОСОБА_1, що законні підстави для видачі направлення на медичний огляд до ВЛК ДУ "Територіальне медичне обʼєднання МВС України по Черкаській області" відсутні.
16. Не погоджуючись із зазначеними діями ГУ ДФС у Черкаській області, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
17. Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 21 квітня 2017 року позов задовольнив частково:
17.1. визнав протиправними дії ГУ ДФС у Черкаській області щодо відмови у видачі направлення колишньому співробітнику податкової міліції ОСОБА_1 на проходження ним медичного огляду військово-лікарською комісією ДУ "Територіальне медичне обʼєднання МВС України по Черкаській області" для визначення факту повʼязаності його захворювання та проходження служби в оперативному управління ГУ ДФС в Черкаській області;
17.2. зобовʼязав ГУ ДФС у Черкаській області видати ОСОБА_1 направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією ДУ "Територіальне медичне обʼєднання МВС України по Черкаській області";
17.3. у задоволенні решти вимог відмовив.
18. Ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право на проходження обстеження та військово-лікарської експертизи на предмет повʼязаності його захворювання із проходженням ним служби в органах внутрішніх справ, а ГУ ДФС у Черкаській області протиправно відмовило йому в наданні відповідного направлення.
19. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 червня 2017 року змінив постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року:
19.1. виклав абзац другий її резолютивної частини наступним чином: "Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області щодо не направлення заяв від 27 жовтня 2016 року і 06 лютого 2017 року та особової справи ОСОБА_1 до військово-лікарської комісії за місцем його проживання";
19.2. в іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року залишив без змін.
20. Таке своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що Черкаський окружний адміністративний суд, дійшовши в цілому правильних висновків, допустив помилку в порядку, в якому особа, звільнена зі служби, реалізує своє право на проходження військово-лікарської комісії.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
21. ГУ ДФС у Черкаській області подало касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
22. У скарзі автор просить скасувати оскаржувані судове рішення та ухвалити рішення про відмову в позові.
23. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивач при звільненні зі служби не скористався правом на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, а підстави для направлення його на проходження після звільнення були відсутні.
24. Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Джерела права й акти їх застосування
25. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.