ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2019 року
м. Київ
справа №2а-1596/11
адміністративне провадження №К/9901/5227/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 15.04.2015р. (суддя - Коваленко О.Б.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015р. (судді - Стас Л.В., Турецька І.О., Лукʼянчук О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт", про скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №1171 від 25.12.2009р. "Про затвердження актів приймання-передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси житлової будівлі, гуртожитів та інженерних мереж, що належать Державному підприємству "Одеський морський торговий порт".
В обгрунтування позовних вимог посилається на порушення порядку передачі у комунальну власність територіальної громади м. Одеси гуртожитків за визначеними адресами, а саме порушення права жителів гуртожитку на участь у прийнятті спірного рішення. Посилається на те, що власник приміщень не дотримується прав мешканців гуртожитків та використовує приміщення гуртожитків не за призначенням, а приміщення самих гуртожитків потребують капітального ремонту. Крім того послається на те, що оспорюваним рішенням порушується його право на приватизацію займаного приміщення у вигладі окремої кімнати у гуртожитку.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 15.04.2015р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодився з ухваленими у справі рішеннями, звернувся з касаційною скрагою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано всі обставини справи; не надано належної правової оцінки наданим доказам, а також не зазначено мотиви відмови у прийнятті і дослідженні наданих ним доказів.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами встановлено, що позивач мешкає та був зареєстрований з 28.03.1990р. у гуртожитку АДРЕСА_1.
Відповідно до виписки з протоколу розширеного засідання профспілкового комітету ДП "Одеський морський торговий порт" від 17.06.2008р. №60 профспілковий комітет одностайно проголосував та вирішив надати згоду на передачу у комунальну власність територіальної громади м. Одеси, окрім іншого, гуртожитків, розташованих у будинках 6 та 9 по вул. Луніна, 9 в м. Одесі.
Наказом Міністерства транспорту та звʼязку України від 18.09.2009р. №979 дозволено ДП "ОМТП" передати у комунальну власність територіальної громади м. Одеси вищезазначені обʼєкти нерухомості.
Зазначений наказ видано на підставі Закону України "Про передачу обʼєктів права державної та комунальної власності", постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.1995р. №891 "Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій" та з врахуванням згоди Одеської міської ради на прийняття зазначених обʼєктів нерухомості у комунальну власність та погодження такої передачі профспілковим комітетом ДП "ОМТП" та Укрморрічфлотом.
Рішенням №1171 від 25.12.2009р. "Про затвердження актів приймання-передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси жилої будівлі, гуртожитків та інженерних мереж, що належать державному підприємству "Одеський морський торговий порт", виконавчий комітет Одеської міської ради вирішив затвердити акти приймання - передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси жилої будівлі, гуртожитків та інженерних мереж, що належать державному підприємству "Одеський морський торговий порт", зокрема за адресою: АДРЕСА_1.
Комунальному підприємству "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обʼєктів нерухомості" внести зміни до реєстраційних документів, вказавши власника жилої будівлі та гуртожитків - Одеська міська рада.
Не погоджуючись з вказаним рішенням виконавчого комітету позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що регулювання житлових відносин працівників віднесено до компетенції профспілкових органів.
Враховуючи, що з моменту надання профспілковим органом відповідної згоди до моменту фактичної передачі обʼєктів нерухомості у комунальну власність територіальної громади м. Одеси минуло 18 місяців, протягом яких особи, не згодні з такою передачею, мали змогу на вчинення дій, передбачених чинним законодавством, направлених на оскарження такої передачі, водночас жодних дій щодо оскарження передачі гуртожитків жодними особами вчинено не було, зазначені вище акти зберігають свою чинність і до теперішнього часу, суди дійшли висновку про факт згоди трудового колективу ДП "ОМТП" з вищезазначеними актами, та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, залишаючи постанову суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив з того, що основною умовою для реалізації права позивачів на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку є перехід будинку гуртожитку у власність територіальної громади та прийняття місцевою радою рішення про передачу цих приміщень у власність мешканців гуртожитку. Разом з тим, позивач не звертався до суду про визнання бездіяльності відповідача протиправною чи оскарження будь-якого його рішення щодо відмови в приватизації кімнати в гуртожитку, де він проживає, тобто на час звернення позивача до суду з даним позовом були відсутні правові підстави для вирішення питання приватизації житлового приміщення у гуртожитку, де він проживає.
Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у звʼязку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20.07.2006р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.