ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №810/2748/16
касаційне провадження №К/9901/18700/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 (головуючий суддя - Василенко Г.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 (головуючий суддя - Мацедонська В.Е., судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.) у справі №810/2748/16 за позовом Приватного підприємства "Техніка" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року Приватне підприємство "Техніка" звернулося до адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 21.04.2016 №125000013/2016/000072/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним).
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017, адміністративний позов задоволено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та компанією "West Eest Shipping, Inc" (Іллінойс, США) (продавець) було укладено контракт №01/06/13 від 01.06.2013 на поставку сільськогосподарського обладнання (жатки). 19.04.2016 з метою митного оформлення товару декларантом було подано до Київської митниці ДФС митну декларацію №125130006/2016/588591 для митного оформлення товару: сільськогосподарська техніка - жатки зернові фірми JohnDeere630F, бувші у використанні в кількості 4 штук. Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларантом було подано до митного органу пакет документів визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Під час здійснення митного контролю митним органом було витребувано у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої до митного оформлення вартості товару, втім листом від 21.04.2016 №116 підприємство повідомило про неможливість подання додаткових документів. За результатами розгляду МД та документів, посадовою особою митного органу прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.04.2016 №125000013/2016/000072/2. Митну вартість ввезеного товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийнявши оскаржувані рішення та картку відмови. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також обʼєктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на ненадання всіх необхідних первинних документів, наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Київська митниця ДФС подала касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Касаційна скарга обґрунтована тим, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення не підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) через наявні у них розбіжності та відсутність певних відомостей щодо складових митної вартості. Таким чином, митний орган наполягає на правильності застосування ним резервного методу визначення митної вартості товарів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Як свідчать обставини справи та зʼясовано судами першої та апеляційної інстанцій, декларантом одночасно із МД №125000013/2016/000072/2 від 21.04.2016 було подано органу доходів і зборів наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №01/06/13 від 01.06.2013, інвойс (рахунок-фактура) №160 від 24.07.2015, міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 21.08.2015, а також додатково були надані експертний висновок Ц-343 від 14.04.2016 про характеристику та вартість товару, копія митної декларації країни відправлення, інформацію з мережі Інтернет щодо вартості товару.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обовʼязок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозвʼязок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.