ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2019 року
Київ
справа №466/7566/16-а
провадження №К/9901/22664/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н. А.,
розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Коломийського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Івано - Франківський області, інспектора Коломийського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Івано-Франківський області старшого лейтенанта поліції Гураля Михайла Васильовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Веселова В. М. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Коваля Р. Й., (головуючий), Гуляка В. В., Судової-Хомюк Н. М.
І. Суть спору:
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Коломийського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Івано - Франківський області (надалі також ГУНП у Івано-Франківській області), інспектора Коломийського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Івано-Франківський області старшого лейтенанта поліції Гураля Михайла Васильовича, в якому просив:
1.1 скасувати постанову серії ПС2 № 594128 та визнати неправомірними дії інспектора Гураля М. В.
2. Позов обґрунтовано тим, що інспектором поліції Гуралем М. В. виявлено порушення позивачем правил дорожнього руху, а саме: нібито позивач не виконав вимоги дорожнього знаку 4.2 (рух праворуч), а здійснив поворот ліворуч, чим порушив частину першу статті 122 КУпАП. Проте позивач зауважує, що він не порушував правила дорожнього руху, оскільки дорожній знак 4.2 знаходиться за адресою вул. Петлюри, 1 та діє безпосередньо на перехресті, натомість позивач не доїхав до перехрестя, а здійснив маневр повороту ліворуч на стоянку. Оскільки всі місця на стоянці були зайняті, позивач прийняв рішення поїхати по вул. Січових Стрільців, де його безпосередньо зупинили інспектори поліції. Тобто, вважає, що оскільки він не доїхав до перехрестя, де діяв знак 4.2, тому його маневр повороту ліворуч на стоянку, не призвів до порушення правил дорожнього руху.
3. Зазначає, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та спірної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності інспектором поліції Гуралем М. В. порушено чинне законодавство, оскільки не проінформовано причину зупинки позивача, необґрунтовано відібрано посвідчення водія, безпідставно доставлено позивача до відділу поліції та тримання за закритими на ключ дверима, без складання відповідного протоколу затримання. Також позивач вважає, що інспектором поліції неправомірно було складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, чим порушено статті 258 КУпАП та вказаний протокол не відповідає вимогам КУпАП.
4. Крім того, позивач указує на протиправність дій інспектора поліції щодо затримання транспортного засобу і поміщення його на спеціальний майданчик.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.
5. 19 серпня 2016 року близько 22:00 години на вулиці Петлюри у м. Коломиї Івано-Франківської області, позивач керуючи автомобілем марки "БМВ-320", реєстраційний номер НОМЕР_1, не виконав вимоги дорожнього знаку 4.2 "рух праворуч" та здійснив поворот ліворуч, чим учинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП.
6. У звʼязку із вчиненим правопорушенням постановою інспектора Гураля М. В. від 19 серпня 2016 року серії ПС2 № 594128 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, і накладено штраф у розмірі 510 гривень.
7. Копію постанови підписувати і отримувати позивач відмовився.
І. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 2 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, в задоволені позовних вимог відмовлено.
9. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, а тому постанова у справі про адміністративне правопорушення прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
10. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неповноту зʼясування судами обставин справи та помилкове застосування норм матеріального права.
11. У касаційній скарзі просить рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
12. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
13. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
14. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, яка діяла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.