ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 591/678/17
провадження № К/9901/23513/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 591/678/17
за позовом ОСОБА_2 до Сумського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправними дій та зобовʼязання вчинити певні дії;
за касаційною скаргою Сумського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Зарічного районного суду м. Суми (суддя Прокудіна Н. Г.) від 21 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Русанової В. Б., Бартош Н. С., Присяжнюк О. В.) від 30 травня 2017 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Сумського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, яка викладена у листі від 05 грудня 2016 року № 505/л;
- зобовʼязати Сумське обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, - починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання, а саме - з 04 жовтня 2016 року.
2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що він є суддею у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) та з 04 жовтня 2016 року отримує щомісячне довічне грошове утримання, яке відповідачем розраховано без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення.
3. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 21 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, позовні вимоги задоволено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 19 червня 2017 року Сумське обʼєднане управління Пенсійного фонду України Сумської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 21 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
8. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу Сумського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 21 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
9. Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
10. Станом на 03 квітня 2019 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VІІІ ОСОБА_2 був звільнений з посади судді господарського суду Сумської області у звʼязку з поданням заяви про відставку.
12. Згідно довідки Господарського суду Сумської області від 03 жовтня 2016 року за вих. № 02-41/67/8021, виданої ОСОБА_2, заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить: оклад - 14500 грн., надбавка за вислугу років 27 років - 8700 грн., матеріальна допомога - 1208 грн., всього 24408 грн.
13. 04 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Сумського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав зазначену довідку Господарського суду Сумської області від 03 жовтня 2016 року за вих. № 02-41/67/8021.
14. 04 жовтня 2016 року Сумським обʼєднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області призначено позивачу щомісячне довічне грошове утримання, без врахування суми матеріальної допомоги на оздоровлення, про що свідчить письмове повідомлення відповідача від 05 грудня 2016 року № 505/л.
15. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не включення матеріальної допомоги на оздоровлення в розрахунок щомісячного довічного грошового утримання, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач відмовляючи позивачеві у проведенні перерахунку довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений вимогами чинного законодавства України.
17. В обґрунтування такого висновку, суди попередніх інстанцій, з посиланням на ст. 1, 2 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР), ст. 41 Закону України "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), п. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5 та висновки Верховного Суду України, висловлені у постановах від 20 лютого 2012 року(справа № 21-430а11) та від 06 листопада 2013 року (справа № 21-350а13), зазначали, що матеріальна допомога на оздоровлення є складовою системи оплати праці судді та повинна включатися до складу суддівської винагороди.
18. Також суди попередніх інстанцій додатково зазначали, що виплата сум грошової допомоги здійснювалась ОСОБА_2 систематично та включена в оподатковуваний дохід позивача. Бухгалтерією суду матеріальну допомогу віднесено до фонду оплати праці, що є складовою заробітної плати, про що свідчать копії довідки Господарського суду Сумської області, що містяться в матеріалах справи.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що порядок визначення суддівської винагороди регулюється Законом № 2453-VI та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
20. У той же час, відповідно до положень Закону № 2453-VI, матеріальна допомога не входить до суддівської винагороди.
21. Скаржник звертає увагу, що нормами Закону № 1058-IV та Закону № 1788-XII, якими керувалися суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, врегульовано відносини з приводу призначення, перерахунку і виплати пенсій. Разом з цим, позивач не має права на призначення пенсії та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді, виплата якого передбачена ст. 141 Закону № 2453-VI.
22. З цих же підстав, скаржник вважає недоречними посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду України, висловлені у постановах від 20 лютого 2012 року(справа № 21-430а11) та від 06 листопада 2013 року (справа № 21-350а13).