ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2019 року
м. Київ
справа №414/2334/16-а
провадження №К/9901/17148/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Гриціва М.І.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області
на постанову Кремінського районного суду Луганської області від 05.01.2017 (суддя Харченко Г.А.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 (колегія у складі суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М.)
у справі №414/2334/16-а
за позовом ОСОБА_2
до Управління соціального захист населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області
про визнання дій протиправними, зобовʼязання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захист населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області (далі - УСЗН) про визнання протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу виплат щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; зобовʼязання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 за період з 28.04.2016 по 28.10.2016.
2. Постановою Кремінського районного суду Луганської області від 05.01.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017, позов задоволено: визнано протиправною відмову УСЗН у призначенні ОСОБА_2 виплат щомісячної адресної допомоги для покриття витрат проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; зобовʼязано УСЗН нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячно адресну допомогу, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 за період з 28.04.2016 по 28.10.2016 та в подальшому здійснювати ці виплати відповідно до закону.
3. У касаційній скарзі УСЗН із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою з м. Ясинувата Донецької області до м. Кремінна Луганської області з 01.08.2014 та має доньку ОСОБА_4, яка також є внутрішньо переміщеною особою.
5. Позивач з 10.11.2014 перебуває на обліку в УСЗН та отримує щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам на оплату житлово-комунальних послуг, яка була призначена позивачу з 10.11.2014 по 09.01.2015 у розмірі 442,00 грн., з 10.01.2015 по 09.03.2015 у розмірі 221,00 грн. В подальшому виплату вказаної допомоги позивачу було припинено на підставі п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 (далі - Порядок 505; в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
6. З 29.10.2015 по 28.04.2016 позивачу призначено щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання у розмірі 1326,00 грн., у звʼязку з народженням доньки (442,00 грн. на позивача та 884,00 грн. на доньку).
7. З 29.04.2016 позивачу призначена щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам на оплату житлово-комунальних послуг тільки на доньку у розмірі 884,00 грн. При цьому відповідачем зазначено, що оскільки позивачу щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання припинено на підставі п. 7 Порядку № 505, то грошова допомога на наступний період не призначається, відтак позивач не мала права на її призначення і виплату після народження дитини. Тому з 29.04.2016 щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання призначено лише на дитину.
8. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності передбачених законодавством підстав для призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання.
10. Вказана грошова допомога, у разі її припинення відповідно до п. 7 Порядку № 505, не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців, також до особи, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не застосовуються обмеження, передбачені вказаним п. 7 Порядку № 505, відтак непризначення позивачу щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання за спірний період є протиправним.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що позивач не має права на призначення та виплату щомісячної адресної грошової допомоги для покриття виплат на проживання, оскільки позивачу виплату допомоги припинено на підставі п. 7 Порядку № 505 ще у березні 2015 року.
12. Згідно з п. 3 Порядку № 505 особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до п. 7 цього Порядку № 505, грошова допомога на наступний строк не призначається і вказаний пункт, зазначає відповідач, не містить жодних виключень.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
14. Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг передбачено Порядком № 505.
15. За змістом п.п. 2, 3, 7 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.