ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №455/417/16-а
адміністративне провадження №К/9901/18317/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Старосамбірського районного суду Львівської області (Головуючий суддя: Бонецький Л.Й.) від 03.11.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (Головуючий суддя: Глушко І.В.; судді: Макарик В.Я., Судова-Хомюк Н.М.) від 16.02.2017 у справі №455/417/16-а (№876/9328/16) за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Заступника начальника Львівської митниці ДФС Шокала Володимира Степановича про скасування постанови про порушення митних правил,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС, Заступника начальника Львівської митниці ДФС Шокала Володимира Степановича, в якому просив визнати протиправними дії Заступника начальника Львівської митниці ДФС Шокала Володимира Степановича щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 340 Митного кодексу України, визнати протиправною та скасувати постанову по справі про порушення митних правил №0837/20911/16 від 25.03.2016 винесену Заступником начальника Львівської митниці ДФС Шокало В.С. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 340 Митного кодексу України, справу про порушення митних правил закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у діях позивача складу адмінправопорушення, оскільки неможливість доставки транспортного засобу до органу доходів і зборів призначення у строк встановлений статтею 95 Митного кодексу України (10 діб) зумовлена перебуванням транспортного засобу у період з 30.01.2016 до 07.03.2016 у ремонті, про що 07.03.2016 було повідомлено орган доходів і зборів з наданням підтверджуючих документів.
Постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 03.11.2016 адміністративний позов задоволено частково: постанову Заступника начальника Львівської митниці ДФС Шокало В.С. у справі про порушення митних правил №0837/20911/16 від 07.03.2016 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною 3 статті 470 Митного кодексу України - змінено шляхом звільнення позивача від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП - у звʼязку з малозначимістю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Провадження у справі - закрито.
Судом першої інстанції, у межах спірних правовідносин встановлено, що 07.03.2016 близько 13 год. 24 хв. гр. ОСОБА_1 слідуючи в приватну поїздку з України до Республіки Польща через митний пост "Смільниця" Львівської митниці ДФС в якості водія легкового автомобіля марки "MITSUBISHI PAJERO", реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 вʼїхав в зону митного контролю, обравши для проходження митного контролю канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"). Під час здійснення митного оформлення в ПІК "Інспектор-2006" було виявлено порушення транзиту транспортного засобу "MITSUBISHI PAJERO", реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, який був ввезений 28.01.2016 через митний пост "Смільниця" Львівської митниці ДФС в режимі "транзит". У своїх поясненнях гр. ОСОБА_1 зазначив, що не вивіз в установлений законодавством термін автомобіль, у звʼязку із його поломкою. Згідно автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор-2006" та ЄАІС Держмитслужби України зазначений транспортний засіб з митної території України станом на 07.03.2016 не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства, не поміщений. За фактом події, посадовою особою органу доходів і зборів складено протокол про порушення митних правил №0837/20911/16 від 07.03.2016. За результатами розгляду справи про порушення митних правил, посадовою особою митного органу винесено постанову №0837/20911/16 від 25.03.2016, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, у звʼязку з чим накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції погодився із висновком митного органу про наявність у діях позивача складу адмінправопорушення передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, проте, враховуючи обставини вчиненого правопорушення, а також те, що наслідки такого не завдали значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб, також беручи до уваги особу, що притягується до адміністративної відповідальності, який за останній рік як ФОП доходу не отримував, його сімʼя знаходиться на обліку як малозабезпечена, вперше притягується до адміністративної відповідальності, зразу ж після закінчення ремонту автомобіля доставив такий у митний орган, ступінь його вини та майновий стан, суд дійшов висновку про можливість звільнення позивача від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення - у звʼязку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а провадження по справі - закрив.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 03.11.2016 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову: скасовано постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС - Шокала В.С. від 25.03.2016 у справі про порушення митних правил №0837/20911/16.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у діях позивача відсутній склад адмінправопорушення передбачений частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, оскільки порушення строків доставки транспортного засобу до органу доходів і зборів призначення зумовлене непереборними обставинами, а саме поломкою автомобілю, про що було повідомлено митний орган. Суд апеляційної інстанції зазначив, що розгляд справи про адміністративне правопорушення передбачене частиною третьою статті 470 Митного кодексу України віднесено до компетенції митних органів, то відповідно суд адміністративної юрисдикції не наділений повноваженнями звільняти особу від адміністративної відповідальності у звʼязку з малозначністю на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закривати провадження у справі про адміністративне правопорушення. Належним способом захисту порушеного права позивача є скасування оспорюваної у даній справі постанови.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Львівська митниця ДФС подала касаційну скаргу, у якій просила Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що дії позивача містять ознаки порушення митних правил визначених частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, у звʼязку з чим позивача обґрунтовано піддано адміністративному стягненню. Доказів існування визначених статтею 460 Митного кодексу України обставин (аварії, дії обставин непереборної сили) наявність яких звільняє особу від адміністративної відповідальності, позивачем до митного органу не надано.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно частини першої статті 90 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до статті 381 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
За змістом статті 93 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту та бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.
Частиною другою статті 200 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена у строк, визначений статтею 95 цього Кодексу.