ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №459/1370/17
адміністративне провадження №К/9901/21829/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 5 вересня 2017 року (головуючий суддя - Рудаков Д.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року (головуючий суддя - Кухтей Р.В., суддів: Яворський І.О., Нос С.П.) у адміністративній справі № 459/1370/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області (далі - Управління ПСЗН) про визнання протиправним рішення та зобовʼязання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним рішення Управління ПСЗН стосовно відмови щодо нарахування йому індексації грошової виплати за часткову втрату працездатності, отриману в результаті захворювання повʼязаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період проходження військової служби, нарахувати та щомісячно виплачувати грошову компенсацію за втрату працездатності в результаті професійного захворювання, з врахуванням проведеної індексації, виплатити всю суму грошової індексації, яка проводилась протягом всього періоду виплати йому грошової компенсації, починаючи з дати її призначення (2013 року).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у травні 1986 року під час проходження військової служби виконував обовʼязки з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в результаті чого він отримав професійне захворювання, що у майбутньому стало причиною його звільнення з Збройних Сил України. У 2008 році Львівською обласною МСЕК йому встановлено, а у 2013 року підтверджено, 25% стійкої втрати часткової професійної працездатності, в результаті захворювання повʼязаного з виконанням обовʼязків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження військової служби. У звʼязку з втратою працездатності, йому призначено грошову виплату, яку виплачує Управління ПСЗН. На момент призначення у 2008 року, ця виплата складала 596, 69 грн. в місяць, однак, на сьогоднішній день значно подорожчали споживчі товари та послуги, як наслідок цього законодавчими актами України передбачено проведення індексації грошових доходів населення. У звʼязку з чим звернувся до Управління ПСЗН із заявою про проведення індексації грошової виплати, у звʼязку з стійкою втратою часткової працездатності, отриманої внаслідок професійного захворювання яка нараховується йому щомісячно. Однак, у проведенні індексації йому було відмовлено оскільки, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року до обʼєктів індексації не відносяться виплати, які обчислюються із середньої зарплати. Вважає таке рішення протиправним, оскільки ним порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".
Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 5 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління ПСЗН стосовно відмови щодо нарахування позивачу індексації грошової виплати за часткову втрату працездатності, отриману в результаті захворювання, повʼязаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період проходження військової служби та зобовʼязано Управління ПСЗН нарахувати з 11 квітня 2017 року та щомісячно виплачувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за втрату працездатності в результаті професійного захворювання, з врахуванням проведеної індексації. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про їх скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що суди попередніх інстанцій вирішуючи позовні вимоги обмежились лише оцінкою аргументів позивача, який в свою чергу зазначає норми закону які підтверджують правильність його позиції, проте не вказує на норми закону наведені відповідачем, які спростовують його доводи та підтверджують правильність дій відповідача. Зокрема, суди в обґрунтування свого рішення посилаються на пункти 2 та 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, проте, не надали правової оцінки пункту 3 цього ж Порядку, відповідно до якого не є обʼєктами індексації виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати. Крім цього не враховано та не надано правової оцінки розʼясненню Департаменту стратегічного планування та аналізу Міністерства соціальної політики, яким визначено види доходів, які підлягають індексації.
В запереченні на касаційну скаргу позивач зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій є законними, обґрунтованими та такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідачем фактично в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині не оскаржуються, то колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.
Вирішуючи позов суди встановили, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1.
Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 2 жовтня 2008 року, ОСОБА_1 встановлено 25 % втрати професійної працездатності, у звʼязку з виконанням обовʼязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а з 31 жовтня 2013 року встановлено по життєво.
11 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управління ПСЗН про проведення індексації щомісячної грошової виплати за часткову втрату працездатності, отриману в результаті виконання робіт, повʼязаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Листом від 11 травня 2017 року № 2796/1-7 Управління ПСЗН відмовило позивачу у задоволенні його заяви посилаючись на те, що відповідно до пункту 3 Порядку № 1078 виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати не відносяться до обʼєктів індексації, а вказана щомісячна грошова виплата визначається в процентах до середньомісячної заробітної плати постраждалого, що відповідає ступеню втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК. Тож, підстав для проведення індексації щомісячної грошової виплати за часткову втрату працездатності, отриману в результаті виконання робіт, повʼязаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, немає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна грошова виплата у звʼязку з частковою втратою працездатності, отримана внаслідок захворювання, повʼязаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період проходження військової служби, є обʼєктом індексації, а тому рішення відповідача про відмову у проведенні такої індексації є протиправним. При цьому, дійшов висновку про задоволення позову з 11 квітня 2017 року, оскільки позивачем не було надано доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоровʼя та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення регулюються Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 21 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 2 надається така гарантована державою компенсація як відшкодування у встановленому законодавством порядку втраченого заробітку, який вони мали до ушкодження здоровʼя, якщо захворювання або каліцтво, що виникли у звʼязку з виконанням робіт, повʼязані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, призвели до стійкої втрати професійної працездатності (без встановлення інвалідності), що встановлено уповноваженою медичною комісією.
Відповідно до статті 67 Закону № 796-ХІІ, що регулює порядок підвищення розміру доплат, пенсій і компенсацій громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Проте Кабінетом Міністрів України такого окремого порядку прийнято не було.
Разом з тим, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 3 липня 1991 року №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообовʼязкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоровʼя, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші обʼєкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті. Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у звʼязку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат. Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у звʼязку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону №1282-ХІІ).