ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №826/22237/15
адміністративне провадження №К/9901/7907/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року (головуючий суддя Мельничук В.П., судді: Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.) у справі №826/22237/15 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про скасування запису, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", в якому просила скасувати запис в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 7743169) про зміну умов обтяження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, внесений 15.11.2012 12:53:44 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком Віктором Станіславовичем.
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що запис відповідача про зміну умов обтяження квартири вчинений з порушенням приписів закону.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано запис в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 7743169) про заміну умов обтяження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, внесений 15 листопада 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком Віктором Станіславовичем.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 14 серпня 2008 року між ОСОБА_1 (позичальник) та ВАТ "Сведбанк" (банк) укладено кредитний договір №2632/0808/45-027 (на купівлю житлової нерухомості), за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 164000,00 доларів США на строк по 14 серпня 2038 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних.
В якості забезпечення виконання основного зобовʼязання у той же день між Банком, як іпотекодержателем, та позичальником, як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір №2632/0808/45-027-Z-1, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателя нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1.
14 серпня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. за №8801 накладена заборона відчуження квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, до припинення договору іпотеки.
В подальшому, між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., відповідно до умов якого ПАТ "Сведбанк" продав (відступив) права вимоги та передав їх, а ПАТ "Дельта Банк" набув права вимоги до боржників по кредитних договорах, у тому числі по договору від 14 серпня 2008 року № 2632/0808/45-027.
На підставі зазначеного, 15 листопада 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком Віктором Станіславовичем, прийнято рішення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснено заміну іпотекодержателя з ПАТ "Сведбанк" на ПАТ "Дельта Банк", за наслідками чого, до Державного реєстру іпотек внесено відповідні зміни.
Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій приватного нотаріуса, як державного реєстратора, оскільки договір купівлі-продажу прав вимоги є підставою для внесення змін до обтяження (запису про іпотеку) відповідно до Тимчасового порядку Державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою КМ України №410 від 31 березня 2004 року (далі - Тимчасовий порядок №410), який був чинним на час вчинення оскарженої реєстраційної дії.
Апеляційний суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції, вказавши, що законодавець наділив нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора прав на нерухоме майно, які виникають у результаті нотаріальних дій. При цьому, такі повноваження надані нотаріусу як спеціальному субʼєкту лише з 01 січня 2013 року. Однак, спірна реєстраційна дія вчинена відповідачем 15 листопада 2012 року, тобто до набуття ним таких повноважень.
Також апеляційний суд вказав, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобовʼязанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобовʼязанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що документом, що підтверджує перехід речового права на нерухоме майно, в спірній ситуації має бути додатковий договір або додаткова угода про внесення змін до договору іпотеки № 2632/0808/45-027-Z-1 від 14 серпня 2008 року. Однак, згідно відомостей інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна щодо субʼєкта (а.с. 28-36) спірний реєстраційний запис вчинено відповідачем на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк", 1306, 25.05.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована правильністю висновків суду першої інстанції про правомірність дій приватного нотаріуса, оскільки договір купівлі-продажу прав вимоги є підставою для внесення змін до обтяження (запису про іпотеку).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що спірні правовідносини врегульовано законами України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про іпотеку", Порядком №703 і Тимчасовим порядком №410, в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обовʼязковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Згідно з положеннями частини першої статті 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.