ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 902/326/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк",
представник позивача - Бажуков А.К (довіреність від 14.05.2013 № 010-01/3474),
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Оспром",
представник відповідача - Семенков О.І., керівник (протокол від 03.10.2014 № 10); Шиманський В.М., адвокат (договір від 11.03.2019 б/н, ордер від 11.03.2019 № 094248, свідоцтво від 24.10.2012 № 777),
третя особа - ОСОБА_7,
представник третьої особи - не зʼявився,
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк"
на рішення господарського суду Вінницької області від 11.06.2018 (головуючий суддя Матвійчук В.В.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 (головуючий Миханюк М.В., судді: Коломис В.В. і Огороднік К.М.)
у справі № 902/326/16
за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк" (далі - Банк)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Оспром" (далі - Товариство),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7.),
про стягнення 20 786 931,26 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Банк звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_7, про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 20 786 931,26 грн., з яких: 4 000 000,00 грн. - основний борг; 4 668 631,86 грн. - проценти, нараховані станом на момент подання позову, за період з 01.07.2010 по 31.03.2016; 1 680 267,36 грн. - проценти, донараховані банком за період з 01.04.2016 по 31.03.2018; 11 325,00 грн. - комісія за управління, нарахована за період з 01.10.2010 по 27.12.2011; 4 225 588,79 грн. - пеня, нарахована в межах річного строку позовної давності за період прострочення з 15.04.2015 по 14.04.2016; 782 465,75 грн. - 3% річних та 5 418 652,50 грн. - інфляційні втрати, нараховані відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за період з жовтня 2011 року по лютий 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- 30.05.2007 АКБ "Трансбанк" та Товариством був укладений Кредитний договір № 2088 (далі - Кредитний договір), за умовами якого Товариству була відкрита відновлювальна кредитна лінія;
- 08.05.2009 АКБ "Трансбанк" та Банком укладено договір, за яким (з урахуванням додатку № 1-3) АКБ "Трансбанк" відступив Банку право вимоги за Кредитним договором, а також 08.07.2009 АКБ "Трансбанк" та Банком були укладені договори про відступлення прав за забезпечувальними зобовʼязаннями;
- відповідно до умов Кредитного договору (з урахуванням змін та доповнень) Банк надав, додатково до вже отриманих Товариством у АКБ "Трансбанк", кошти в сумі 3 655 000,00 та додатковий транш у сумі 345 000,00 грн., які Товариство повинно було погасити в повному обсязі до 28.09.2011;
- зобовʼязання з погашення кредиту Товариством не виконані, і прострочена заборгованість Товариства за розрахунком Банку складає 20 786 931,26 грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.06.2018, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Банку в дохід Державного бюджету України 105 103,96 грн. судового збору.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що: Банк правомірно звернувся з позовом до суду для захисту свого порушеного права, однак, з посиланням на статті 254, 256, 257, 261, 267 ЦК України, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у звʼязку із спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено Товариством.
Також додатковим рішенням господарського суду Вінницької області від 03.09.2018, за заявою Товариства, судом було здійснено розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Банк звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій:
- дійшли необґрунтованого висновку про відсутність підстав для переривання позовної давності;
- не надали правової оцінки поясненням Банку щодо поважності причин пропуску позовної давності.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Від ОСОБА_7 відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 30.05.2007 АКБ "Трансбанк" (банк) та Товариством (позичальник) було укладено Кредитний договір, за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти в межах відновлювальної кредитної лінії лімітом 3 000 000,00 грн. на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов визначених договором.
17.08.2007 банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 1, згідно з умовами якої сторони змінили межі відновлювальної кредитної лінії, зокрема на 5 000 000,00 грн. Надання кредитних коштів здійснюється траншами, строк дії яких не перевищує 12 місяців. Крім того, було змінено відсоткову ставку за користування кредитом, а саме: 18,5% річних за використану частину кредитних коштів та 0,5% річних за невикористану частину кредитних коштів.
10.03.2009 банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 2, згідно з умовами якої сторони внесли зміни до пункту 2.1 Кредитного договору та виклали його у такій редакції: "2.1. Кредит надається на строк до 28.05.2010 (включно), з наступним графіком погашення:
Транш у сумі 200 000,00 грн. від 11.03.2008 на строк до 09.03.2010;
Транш у сумі 200 000,00 грн. від 19.03.2008 на строк до 17.03.2010;
Транш у сумі 300 000,00 грн. від 28.03.2008 на строк до 26.03.2010;
Транш у сумі 50 000,00 грн. від 31.03.2008 на строк до 29.03.2010;
Транш у сумі 100 000,00 грн. від 31.03.2008 на строк до 29.03.2010".
07.04.2009 банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 3, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди викласти пункт 2.1 Кредитного договору в такій редакції: "2.1. Кредит надається на строк до 28.05.2010 (включно), з наступним графіком погашення:
Транш у сумі 57 000,00 грн. від 01.12.2008 на строк до 30.11.2009;
Транш у сумі 200 000,00 грн. від 11.03.2008 на строк до 09.03.2010;
Транш у сумі 200 000,00 грн. від 19.03.2008 на строк до 17.03.2010;
Транш у сумі 300 000,00 грн. від 28.03.2008 на строк до 26.03.2010;
Транш у сумі 50 000,00 грн. від 31.03.2008 на строк до 29.03.2010;
Транш у сумі 100 000,00 грн. від 31.03.2008 на строк до 29.03.2010;
Транш у сумі 300 000,00 грн. від 07.04.2008 на строк до 05.04.2010;
Транш у сумі 350 000,00 грн. від 11.04.2008 на строк до 09.04.2010;
Транш у сумі 370 000,00 грн. від 14.04.2008 на строк до 10.04.2010;
Транш у сумі 400 000,00 грн. від 08.04.2008 на строк до 16.04.2010;
Транш у сумі 300 000,00 грн. від 21.04.2008 на строк до 19.04.2010;
Транш у сумі 100 000,00 грн. від 29.04.2008 на строк до 27.04.2010;
Транш у сумі 50 000,00 грн. від 05.05.2008 на строк до 03.05.2010;
Транш у сумі 100 000,00 грн. від 12.05.2008 на строк до 10.05.2010;
Транш у сумі 100 000,00 грн. від 27.05.2008 на строк до 25.05.2010;
Транш у сумі 100 000,00 грн. від 03.06.2008 на строк до 28.05.2010;
Транш у сумі 100 000,00 грн. від 17.06.2008 на строк до 28.05.2010;
Транш у сумі 150 000,00 грн. від 26.06.2008 на строк до 28.05.2010".
08.05.2009 Банком та АКБ "Трансбанк" було укладено договір про переуступку права вимоги за Кредитним договором, укладеним АКБ "Трансбанк" та Товариством.
У звʼязку з укладенням договору про відступлення права вимоги 30.06.2009 Банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 151109К29/2088-1 до Кредитного договору, згідно з умовами якої текст преамбули договору викладено в новій редакції.
Банком та позичальником до Кредитного договору були укладені додаткова угода від 07.09.2009 № 74309К6/151109К29/2088-2, додатковий договір від 04.12.2009 № 74309К6/151109К29/2088-3, додатковий договір від 22.01.2010 № 74309К6/151109К29/2088-4, від 11.03.2010 додатковий договір № 74309К6/151109К29/2088-5, від 06.08.2010 додатковий договір № 74309К6/151109К29/2088-6, від 30.09.2010 додатковий договір № 74309К6/151109К29/2088-7, від 05.11.2010 додатковий договір № 74309К6/151109К29/2088-8, від 08.02.2011 додатковий договір № 74309К6/151109К29/2088-9, якими сторони змінювали умови Кредитного договору.
На забезпечення виконання зобовʼязань за Кредитним договором було укладено такі договори іпотеки:
- 30.05.2007 АКБ "Трансбанк" (іпотекодержатель), право вимоги якого перейшло до Банку, та ОСОБА_7 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки з додатковою угодою від 17.08.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М., за реєстровим № 3366, відповідно до якого забезпеченням повернення кредиту є житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право приватної власності на будівлі від 06.05.2003 № 1488, та земельна ділянка за вказаною адресою, на якій розташований цей житловий будинок, площею 0,10 га, що належить іпотекодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку від 20.03.2003 № 11270;
- 30.05.2007 АКБ "Трансбанк" (іпотекодержатель), право вимоги якого перейшло до Банку, та Товариством (іпотекодавець) укладено договір іпотеки з додатковою угодою від 17.08.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М., за реєстровим № 3368, відповідно до якого забезпеченням повернення кредиту є будівлі по АДРЕСА_2, що належать іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право приватної власності на будівлі від 10.02.2006 № 43, та розташовані на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні іпотекодавця на підставі рішень виконавчого комітету Вінницької міської ради від 26.02.1998 № 224 та від 12.12.1998 № 1572. У разі, якщо протягом строку дії договору іпотекодавець стане власником земельної ділянки, на якій розташований предмет іпотеки, вказана земельна ділянка стає частиною предмета іпотеки з моменту одержання іпотекодавцем відповідного державного акта на право власності на земельну ділянку.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 20 786 931,26 грн.
Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що відповідно до статті 509 ЦК України зобовʼязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовʼязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовʼязку. Зобовʼязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із статтями 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобовʼязань та є обовʼязковим для виконання сторонами.
За приписами частини другої статті 345 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобовʼязань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обовʼязки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовʼязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовʼязується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовʼязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобовʼязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом предʼявлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня предʼявлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із статтею 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовʼязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобовʼязаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обовʼязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.