Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 726/1939/17
провадження № 51-61 км 17
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Дронової І.С.,
потерпілої ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2,
захисника Павчука І.С. (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Павчука І.С. на вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 28 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 15 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017260110000118 за обвинуваченням
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2017 року за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік з іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від 28 лютого 2018 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів покарання, призначене за вироком від 29 листопада 2017 року, у виді 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік поглинуто покаранням за даним вироком та остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_4 у строк відбування покарання термін його попереднього увʼязнення з 02 квітня 2017 року до вступу вироку в законну силу з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року з розрахунку день за день.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 24 813 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 250 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 15 травня 2018 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову змінено. Виключено з резолютивної частини вказівку суду про призначення ОСОБА_4 остаточного покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України. Вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2017 року щодо ОСОБА_4 постановлено виконувати самостійно.
Виключено з суми матеріальних збитків, на яку задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 суму витрат на поминальний обід в розмірі 12 000 грн.
В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винуватим у тому, що він 02 квітня 2017 року приблизно о 02.00 год. на греблі ставка у с. Ставчани Чернівецької області під час суперечки з ОСОБА_5, що переросла в бійку, завдав останньому численні удари предметом, схожим на трубу округлої форми, по голові, тулубу та інших частинах тіла. Від отриманий ударів ОСОБА_5 впав на коліна та не міг чинити опір, після чого ОСОБА_4 умисно, з метою заподіяння смерті, за допомогою верхнього одягу сформував петлю, яку накинув на шию потерпілому, та здушив її, в результаті чого настала смерть ОСОБА_5
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що судом першої інстанції було порушено право на захист обвинуваченого, оскільки частина судових засідань було проведено без участі захисника, місцевий суд безпідставно не розглянув клопотання про відвід складу суду, після завершення зʼясування обставин справи прийняв докази потерпілої, в судових рішеннях не вмотивовано розмір задоволеного цивільного позову та витрат на поховання. Крім того захисник стверджує, що призначене покарання не відповідає даним про особу засудженого, який щиро розкаявся, а отже у суду були підстави для призначення винному нижчого покарання, ніж передбачене санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, а також вказує на неправильне застосування судами положень ч. 5 ст. 72 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.
Захисник у судовому засіданні підтримав свою скаргу, просив скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Потерпіла ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2, а також прокурор в суді касаційної інстанції заперечували проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Твердження захисника про порушення місцевим судом вимог кримінального процесуального закону та права обвинуваченого на захист через те, що частину судових засідань було проведено без участі захисника, є аналогічними доводам, викладеним ним в апеляційній скарзі, вони були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та визнані безпідставними з наведенням в ухвалі апеляційного суду відповідно до ст. 419 КПК України мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Обвинувальний вирок у справі було постановлено судом в наслідок того, що вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключала будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Під час судових засідань, на які вказує сторона захисту, розгляд справи по суті не відбувався, жодної процесуальної дії чи рішення, які б мали суттєве значення для справи не було прийнято, ці засідання не вплинули і не могли вплинути на доведеність винуватості особи та не перешкодили суду ухвалити законне та обгрунтоване рішення .
Посилання захисника на те, що суд безпідставно залишив без розгляду клопотання про відвід суду не ґрунтується на вимогах закону.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що захисник заявив відвід складу суду з підстав упередженості суддів. Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 грудня 2017 року було відмовлено в задоволенні цієї заяви. Тобто, питання було вирішено по суті. Захисником повторно було заявлено відвід складу суду з тих самих підстав. Це клопотання залишено без розгляду, чим дотримано вимог ч. 4 ст. 81 КПК України,відповідно до яких, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
Так само неприйнятними є посилання захисника на те, що місцевий суд прийняв докази потерпілої,після завершення встановлення обставин справи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що після зʼясування усіх обставин та перевірки їх доказами, суд перейшов до судових дебатів відповідно до вимог ст. 363 КПК України. Заяви потерпілої, на які посилається у касаційній скарзі захисник, носять характер переписки, вони не були предметом розгляду суду, оскільки не є доказами по справі, були подані потерпілими через канцелярію суду після завершення встановлення обставин справи та долучені до матеріалів провадження без їх оцінки у вироку.
Що стосується доводів захисника про те, що ухвалу від 07 березня 2018 року про виправлення описки у вироку постановлено без їх виклику, то відповідно до ч. 3 ст. 379 КПК України зазначена ухвала є предметом самостійного оскарження. Проте, стороною захисту зазначена ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалася, а тому відповідно до ч. 1 ст. 424 КПК України вона не може бути предметом перегляду в суді касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування судових рішень, не встановлено.