Постанова
іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 154/3213/16
провадження № 51-6359км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапона В.О.,
прокурора Рибачук Г.А.,
потерпілої ОСОБА_1,
захисника МицикаО.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Мицика Л.Р. на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 3 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016030060000334 за обвинуваченням
ОСОБА_4, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року у місті Львові, проживає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 жовтня 2017 року ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Прийняте рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за те, що він 24 квітня 2016 року о 18 годині керуючи технічно справним автомобілем марки "Volkswagen-Golf2"., д.р.н. НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного спʼяніння, рухаючись зі сторони м. Володимир-Волинський на 46 км+700 м автодороги "Ковель-Жовква", передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, перевищив максимальну швидкість поза населеними пунктами, здійснив зіткнення із задньою частиною автомобіля марки "Урал-4320", р.н.НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який рухався в попутному напрямку та здійснював поворот ліворуч. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки "Volkswagen-Golf 2"., д.р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.
В прямому причинному звʼязку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення ОСОБА_4 вимог пунктів 2.3 (б), 12.1, 12.6, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.
Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 3 травня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Мицик О.В. просить скасувати судові рішення через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що суддя місцевого суду упереджено проводив судовий розгляд, однак у його відводі стороні захисту було безпідставно відмовлено. Зазначає, що суд не надав належної оцінки доказам, зокрема експертному висновку щодо технічного стану автомобіля, який проведений з порушеннями вимог КПК. Крім того, зауважує, що факт перебування засудженого у стані алкогольного спʼяніння під час вчинення злочину не підтверджений належними та допустимими доказами, а для зʼясування всіх обставин дорожньо-транспортної пригоди не проведена автотехнічна експертиза. Ці порушення, на думку захисника, залишились поза увагою апеляційного суду, який провів розгляд з порушенням вимог ч.3 ст.404, ст.419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Мицик О.В. просив задовольнити касаційну скаргу з викладених в ній підстав.
Потерпіла ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника.
Прокурор Рибачук Г.А. просила залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи захисника щодо незгоди з оцінкою доказів, яка надана судами, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обʼєктивно зʼясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зазначене свідчить, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлені, зокрема, дотриманням порядку оцінки доказів і визначенням їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів повинна бути оцінена судом з точки зору достатності та взаємозвʼязку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст.94 КПК України).
Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог, оскільки висновок про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, ґрунтується на обʼєктивно зʼясованих обставинах та підтверджений доказами, які досліджено та оцінено за критеріями, визначеними у ст. 94 КПК України.
Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_4 та доведеності його вини у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, за обставин, викладених у вироку, суд обґрунтовано послався, у тому числі, на: показання засудженого, який не заперечував, що за проханням потерпілого сів за кермо належного останньому автомобіля та під час керування транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху; показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, які пояснили, що автомобіль марки "Урал-4320" під час руху призупинився для здійснення повороту наліво і в цей час із його задньою частиною відбулось зіткнення автомобіля марки "Volkswagen-Golf 2" під керуванням ОСОБА_4, який рухався на високій швидкості, внаслідок чого передня частина цього автомобіля була пошкоджена, а водій та пасажир отримали численні травми та перебували без свідомості.
Показання свідків узгоджуються з даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 24 квітня 2016 року, у якому зафіксовано, крім іншого, розташування транспортних засобів після зіткнення.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 30 червня 2016 року №53, у ОСОБА_10 виявлено численні тілесні ушкодження, які належать до тяжких як небезпечних для життя в момент заподіяння і викликали його смерть.
За результатами проведення огляду автомобіля марки "Урал-4320" у протоколі від 25 квітня 2016 року зафіксовано виявлені пошкодження його задньої правої частини, а також зазначено про результати перевірки рульового управління, гальмівної системи, освітлювальних і сигнальних приладів, вітрового і бокового скла, дзеркал заднього виду цього автомобіля, які знаходяться у технічно-справному стані.
Крім того, суд дослідив та визнав допустимим як доказ висновок експертизи технічного стану автомобіля "Volkswagen-Golf 2", з чим не погоджується захисник, оскільки вважає, що цей автомобіль під час огляду місця події був вилучений та в подальшому визнаний речовим доказом з порушенням вимог закону, а експерт не мав законних підстав для доступу до цього транспортного засобу. Проте доводи захисника є необґрунтованими.
Відповідно до ст.237 КПК України огляд - це слідча дія, під час якої слідчий, прокурор оглядає місцевість, приміщення, речі та документи з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Разом з тим, на відміну від обшуку, вилучення таких речей під час огляду не завжди має примусовий характер пошуку прихованих слідів злочину та не повʼязане із вторгненням у сферу особистих прав та інтересів громадян.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що під час огляду місця події 24 квітня 2016 року був вилучений належний потерпілому (на праві користування) автомобіль "Volkswagen-Golf 2", за участю якого сталася дорожньо-транспортна пригода. У подальшому цей автомобіль у встановленому законом порядку був визнаний речовим доказом та приєднаний до матеріалів кримінального провадження.
Посилання захисника на необхідність обовʼязкового отримання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей при вилученні цього речового доказу є безпідставним з огляду на таке.
Збирання доказів, в тому числі й речових, відбувається через інститут слідчих дій. Не можна ототожнювати такі поняття, як слідчі дії та заходи забезпечення кримінального провадження. Неправильним є намагання шляхом застосування заходів забезпечення кримінального провадження досягти мети, яка саме таким заходам не властива. Зокрема, це стосується випадків, коли розглядається питання про тимчасовий доступ до речей і документів з метою збирання доказів.
Необхідно брати до уваги, що згідно з ч. 4 ст. 132 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування слід враховувати можливість без застосування заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі й документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. У цьому контексті потрібно зазначити, що речі і документи могли би бути отримані шляхом проведення слідчих дій, тобто без застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 223 цього Кодексу саме слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Зважаючи на наведене, підміна окремих процесуальних дій одного процесуального інституту процесуальними діями іншого такого інституту суперечить завданням кримінального провадження.
А тому всупереч доводам захисника закон не зобовʼязував сторону обвинувачення отримувати у слідчого судді ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів для вилучення як речового доказу під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди належного потерпілому автомобіля, на якому були очевидні сліди кримінального правопорушення.