Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 501/2706/17
Провадження № 51-10256 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.
при секретарі Матушевській Л.О.,
за участю прокурора Ковальчука О.С.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017160160001304 та № 120171601600001103 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Іллічівськ (м. Чорноморськ) Одеської області, проживає по АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2014 року за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, на 4 роки 10 місяців позбавлення волі, звільненого 10 лютого 2016 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 187 КК України,
за касаційною скаргою захисника Чугунова В.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 31 серпня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за:
- ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання 7 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 залишено без зміни до набрання вироком законної сили.
Вирішені питання про речові докази та цивільний позов у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року це вирок залишений без зміни.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 14 серпня 2017 року, приблизно о 19 год. 20 хв., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, таємно повторно викрав майно потерпілого ОСОБА_3, загальною вартістю 500 грн.
Крім того, 1 жовтня 2017 року, приблизно о 2 год., біля будинку № 49, лінія № 7 СК "Портовик" в м. Чорноморську Одеської області, ОСОБА_1, за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, умисно, з корисливих мотивів здійснили розбійний напад на ОСОБА_4, застосували до нього насильство, яке є небезпечним для життя чи здоровʼя потерпілого, а саме - нанесли удари руками та ногами, в результаті чого потерпілий впав на землю, після чого особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, продовжила бити ОСОБА_4, а ОСОБА_1 заволодів його майном на загальну суму 6800 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що суд першої інстанції вийшов за межі предʼявленого обвинувачення, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 337 КПК України, що призвело до неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України. Наголошує, що за формулюванням обвинувачення, яке викладене в обвинувальному акті, дії його підзахисного необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України. Зазначає, що апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув, обставини, встановлені під час кримінального провадження, повторно не дослідив, відповідей на доводи апеляції не надав, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ухвалу апеляційного суду вважав законною і обґрунтованою та заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, по епізоду від 14 серпня 2017 року, кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185 КК України, та призначене покарання за даним законом, у касаційному порядку не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обʼєктивно зʼясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
За вимогами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, на яких її визнано необґрунтованою.
Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції зобовʼязаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.