Постанова
іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 369/7076/17
провадження № 51-8215км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.
за участю:
секретаря судового засідання Гапона В.О.,
прокурора Кулаківського К.О.,
захисника ПоповченкаО.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді першої інстанції, на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100000000130 за обвинуваченням
ОСОБА_2, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.364-1 КК України, і виправдано за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Прийняте рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з вироком, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що обіймаючи посаду директора ТОВ "Петрівський квартал", яке розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, 2в, та фактично здійснюючи керівництво товариством, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, використовуючи свої повноваження, діючи умисно в інтересах інших осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та будучи обізнаним про вимоги ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо його обовʼязку пайової участі в розвитку інфраструктури села Святопетрівське (Петрівське), як замовника будівництва багатоквартирних житлових будинків за адресами: АДРЕСА_3, не виконав вимоги чинного законодавства, а саме не вчинив будь-яких дій щодо сплати коштів для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Святопетрівське (Петрівське), чим спричинив тяжкі наслідки у вигляді недоотримання до місцевого бюджету Святопетрівської (Петрівської) сільської ради коштів на загальну суму 5895458 грн. 6 коп.
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 14 травня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись з висновками судів про відсутність у діях ОСОБА_2 складу інкримінованого йому злочину, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що місцевий суд належним чином не проаналізував показання свідків, які, на думку прокурора, підтвердили винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, не навів належної оцінки наданим стороною обвинувачення письмовим доказам, а також не навів у вироку підстави визнання доказів недопустимими чи неналежними. Вважає, що про наявність "конфлікту інтересів" між службовою особою - ОСОБА_2 та юридичною особою приватного права ТОВ "Петрівський квартал", що є ознакою обʼєктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст.364-1 КК України, свідчить умисне створення ОСОБА_2 як службовою особою, грошового зобовʼязання цього товариства перед місцевим бюджетом, незважаючи на те, що товариство діє на засадах законності, а такі дії підривають його авторитет. На думку прокурора, в порушення вимог ч.3 ст.404, ст. 419 КПК України апеляційний суд відповідних доводів належним чином не перевірив, правильної оцінки їм не дав та безпідставно відмовив у задоволенні апеляційної скарги прокурора.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Кулаківський К.О. не підтримав касаційну скаргу прокурора та вважав, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
У письмових запереченнях захисник Поповченко В.В. просив залишити судові рішення щодо ОСОБА_2 без зміни як законні, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення як необґрунтовану. Таку ж позицію захисник Поповченко В.В. висловив під час надання пояснень в суді касаційної інстанції.
Мотиви суду
Відповідно до вимог ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, крім іншого, у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобовʼязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви стосовно доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що виправдувальний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 не суперечить зазначеним положенням та відповідає вимогам ст. 370 КПК України за критеріями законності, обґрунтованості і вмотивованості.
Переглядаючи цей вирок у межах апеляційних вимог прокурора, апеляційний суд правильно залишив його без змін, навівши відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК України підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник не погоджується з оцінкою доказів, яку надали суди першої та апеляційної інстанцій, та за результатами дослідження яких встановили обставини провадження, на що просить звернути увагу касаційного суду.
Між тим, згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє лише правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.