ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 905/302/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
за участю представників:
позивача - Родоман Т.О.,
відповідача - не зʼявився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 (Шутенко І.А., Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.) та рішення Господарського суду Донецької області від 18.06.2018 (Кротінова О.В.) у справі № 905/302/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" про стягнення 30 534 327,00 грн
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" (далі - Відповідач) про стягнення 30 534 327,00 грн боргу, з яких 16 436 800,96 грн основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу №142618/11 від 30.09.2011, 3% річних в сумі 1 438 493,57 грн та інфляційні втрати в сумі 12 659 032,47 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що Відповідач неналежним чином виконував обовʼязки за договором купівлі-продажу природного газу №142618/11 від 30.09.2011, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати вартості поставленого природного газу за зобовʼязаннями грудня 2012 року, а також виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, 3% річних підлягають стягненню за зобовʼязаннями квітня і жовтня-листопада 2012 року та інфляційні втрати за зобовʼязаннями жовтня-листопада 2012 року.
Короткий зміст оскаржуваного рішення, прийнятого судом першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.06.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Рішення суду мотивовано тим, що у повному обсязі Відповідач повинен був розрахуватися з Позивачем за отриманий газ 13.01.2013, проте вбачаються часткові оплати станом на 12.04.2013, а оскільки позовну заяву направлено до суду 13.02.2018, що відбулось поза межами встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості в сумі 16 436 800,96 грн за зобовʼязаннями грудня 2012 року і наявності поважних причин пропуску Позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом не встановлено, тому вимоги про стягнення основного боргу підлягають залишенню без задоволення і, оскільки вимоги про стягнення 3% річних і інфляційних втрат є похідними від вимог про стягнення заборгованості, тому і такі вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на заборгованість за зобовʼязаннями квітня, жовтня - листопада 2012 року та за зобовʼязаннями грудня 2012 року на суму 7790735,17 грн, інфляційних втрат за зобовʼязаннями жовтня-листопада 2012 року та за зобовʼязаннями грудня 2012 року на суму 7790735,17 грн на підставі положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 рішення Господарського суду Донецької області від 18.06.2018 залишено без змін з тих же підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Позивач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
7. В період з 15.07.2014 по 27.04.2015 Господарський суд Донецької області не здійснював судочинство, а тому Позивач не мав можливості предʼявити позов до цього суду за попередньою адресою і такі обставини були обʼєктивними у звʼязку з проведенням антитерористичної операції в місті Донецьку.
8. Оскільки Відповідач визнав свої борги за спожитий газ, що вбачається з листа останнього, в якому він просив надіслати акти звірки за спожитий газ станом на 01.01.2014, тому факт направлення цього листа Відповідачем з такими вимогами свідчить про переривання перебігу позовної давності в порядку статті 264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
9. Судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано частину 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки матеріали справи не містять доказів включення Відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості і така позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справах №910/15010/16, №910/16766/13, №914/2851/16, №922/1110/15, №908/3125/16, №922/4355/14, №908/2114/16, №910/17076/16, №914/1111/16, №912/3303/16, №927/1442/15, №910/15873/13, №917/348/16, №911/3951/16.
10. Позиція судів попередніх інстанцій суперечить правовому висновку Верховного Суду у справі №908/3211/16 щодо застосування частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу
11. Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №142618/11 від 30.09.2011 Позивачем поставлено, а Відповідачем отримано природний газ за квітень 2012 року у обсязі 788,857 тис.куб.м. на суму 3 112 750,84 грн, а за період жовтень-грудень 2012 року поставлено у загальному обсязі 9550,921 тис.куб.м на загальну суму 44 523 872,25 грн.
13. Враховуючи умови пункту 6.1 договору, яким визначено строки розрахунку за фактично переданий газ, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше: за квітень 2012 року - 13.05.2012; за жовтень 2012 року - 13.11.2012; за листопад 2012 року - 13.12.2012; за грудень 2012 року - 13.01.2013.
14. Проте, суди зʼясували, що Позивачем враховано сплату за природний газ, спожитий у квітні 2012 року в сумі 3 112 750,84 грн, у жовтні 2012 року в сумі 4 661 311,78 грн, у листопаді 2012 року в сумі 15 635 024,34 грн та у грудні 2012 року в сумі 7 790 735,17грн, що свідчить про повне погашення зобовʼязань квітня, жовтня-листопада 2012 року та часткове погашення зобовʼязання грудня 2012 року, проте такі сплати відбувалися із порушенням строків їх виконання.
15. Дослідивши матеріали справи, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що заборгованість за поставлений природний газ погашена Відповідачем за зобовʼязаннями квітня 2012 року в повному обсязі станом на 03.01.2013; за зобовʼязаннями жовтня 2012 року в повному обсязі станом на 05.02.2013; за зобовʼязаннями листопада 2012 року в повному обсязі станом на 26.03.2013; за зобовʼязаннями грудня 2012 року в сумі 7 790 735,17 станом на 12.04.2013.
15.1. Врахувавши строки оплати Відповідачем заборгованості за вказані вище періоди, положення частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також те, що вказаний Закон набрав чинності 30.11.2016, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 3% річних, нарахованих на заборгованість за зобовʼязаннями квітня, жовтня - листопада 2012 року та за зобовʼязаннями грудня 2012 року на суму 7 790 735,17 грн, інфляційних втрат за зобовʼязаннями жовтня-листопада 2012 року та за зобовʼязаннями грудня 2012 року на суму 7 790 735,17 грн на підставі саме положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
16. При цьому, як вірно зазначили суди, поставлений Позивачем природний газ в межах вказаного вище договору використовувався Відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати, а тому спростовуються доводи касаційної скарги, наведені в пункті 9 постанови про безпідставне застосування судами до спірних правовідносин частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у звʼязку з відсутністю доказів включення Відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості та виключає можливість стягнення на користь Позивача заявлених 3% річних та інфляційних втрат, що були нараховані на суму боргу за квітень, жовтень - листопад 2012 року та за зобовʼязаннями грудня 2012 року на суму 7 790 735,17 грн, які були сплачені Відповідачем до набрання чинності цим Законом.