Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 450/4610/13-ц
провадження № 61-15220св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Крата В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представник позивачів - ОСОБА_3,
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4,
відповідач-1 - Семенівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області,
відповідач-2 - ОСОБА_5,
третя особа - ОСОБА_6,
представник третьої особи - ОСОБА_7,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_8, ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П. від 15 січня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просять суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво на право особистої власності на 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1, видане на підставі рішення Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 18 від 1993 року, зареєстрованого в книзі за №33, згідно якого ОСОБА_10 є власником половини зазначеного житлового будинку.
Позов мотивований тим, що станом на 1972 рік головою колгоспного двору, який на теперішній час є спірним будинковолодінням, був ОСОБА_10 (дід сторін), а членами колгоспного двору були ОСОБА_12, ОСОБА_13 (батьки сторін), а також позивачі та відповідач, які є рідними братом та сестрами.
Позивачі вказували, що у 1972 року відповідач ОСОБА_5 вибув на постійне місце проживання у м. Рівне, проте їх дід ОСОБА_10 у квітні 1976 року склав заповіт, яким належну йому половину вказаного житлового будинку заповів ОСОБА_5
У квітні 1978 року ОСОБА_10 помер, проте Семенівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області у травні 1993 року видано рішення № 18 про передачу йому у власність 1/2 частини спірного будинку. А 05 липня 21993 року свідоцтво на право особистої власності на 1/2 частину цього будинку.
Посилаючись на те, що Семенівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області порушено їхнє право шляхом видачі оспорюваного свідоцтва після смерті ОСОБА_10, просили позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 листопада 2016 року з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 05 квітня 2017 року позов задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право особистої власності на Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_1, видане на підставі рішення Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 18 від 1993 року, зареєстрованого в книгу за № 33, згідно якого ОСОБА_10 є власником половини зазначеного житлового будинку. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що цивільна правоздатність особи (здатність мати цивільні права і обовʼязки) виникає з моменту її народження і припиняється із смертю, після смерті особа не може набувати цивільних прав, а тому оскільки ОСОБА_10 помер у 1978 році, видача на його імʼя у 1993 році свідоцтва про право особистої власності на 1/2 частину жилого будинку є незаконною, а відтак таке свідоцтво є недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Львівської області від 15 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 листопада 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено за спливом позовної давності.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право особистої власності на Ѕ частину спірного жилого будинку, проте відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що позивачі пропустили строк позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
У липні 2018 року до касаційного суду надійшов відзив ОСОБА_6, у якому останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2018 року поновлено ОСОБА_8 та ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду, відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 450/4610/13-ц з Пустомитівського районного суду Львівської області.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_2 до Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що ані відповідач, ані третя особа ОСОБА_6 не заявляли у суді першої інстанції вимог про застосування позовної давності, навпаки відповідач ОСОБА_5 визнав позовні вимоги повністю та не заперечував проти їх задоволення. Крім того судом не враховано, що відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, що в даному випадку також мало місце.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що позивачі ніколи не набували права власності на спірне майно, а відтак їхнє право власності та речові права і не могли бути порушені, оскільки вони не вчинили дій, які б свідчили про прийняття ними спадщини, у тому числі й шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном. Пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України виключено на підставі Закону № 4176-VI від 20 грудня 2011 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив факт родинних відносин між ОСОБА_10 (дід сторін), ОСОБА_12, ОСОБА_13 (батьки сторін) та позивачами і відповідачем (рідні брат та сестри).
Із довідки Державного архіву Львівської області № Г-3827-04/п від 18 травня 2004 року, вбачається, що в документах обласного архіву значиться, що родина у складі: голова родини - ОСОБА_12 1913 р., члени родини: ОСОБА_15 1934 р., ОСОБА_12, 1937 р., ОСОБА_16 1941 р., ОСОБА_5 1943 р., ОСОБА_10 1885 р, ОСОБА_17, у 1945 році була переселена у Запорізьку область з с. Обша Білгорайського повіту (Польща).