ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 912/1703/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2018
(головуючий суддя - Антонік С.Г., судді Дарміна М.О., Іванов О.Г.)
та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.08.2018
(суддя Макаренко Т.В.)
у справі № 912/1703/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Дочірнього підприємства "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз"
про стягнення 211 862,53 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" про стягнення 211 862,53 грн, у тому числі: пені у сумі 198 187,05 грн та 3% річних у сумі 13 675,48 грн за прострочення розрахунків за газ на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 16-125-Б від 30.12.2015.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобовʼязань за договором на купівлю-продажу природного газу від 30.12.2015 №16-165-Н щодо оплати отриманого газу, у звʼязку з чим позивачем на підставі п. 7.2 цього договору нараховано пеню, а також 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 30 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 16-125-Б (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобовʼязується передати у власність покупця у 2016 році природний газ, а покупець зобовʼязується прийняти та оплатити газ на умовах, визначених договором.
2.2.2 За умовами п. 1.2 Договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (далі - споживачам покупця).
2.2. З метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу, порядку проведення розрахунків між сторонами у справі було укладено додаткові угоди, а саме: №1 від 01.02.2016, №2 від 26.02.2016, №4 від 29.04.2016, №5 від 25.05.2016, №6 від 27.07.2016, №7 від 30.08.2016, №8 від 30.09.2016, №9 від 31.10.2016, №10 від 30.11.2016.
2.3. Судами встановлено, що на виконання умов Договору позивач за період з січня 2016 року по березень 2016 року (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 23 031 252,31 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, 29.02.2016, 31.03.2016.
2.4. Судами встановлено, що в порушення умов договору, розрахунки за поставлений у період з січня по березень 2016 року (включно) природний газ за договором № 16-125-Б від 30.12.2015 відповідачем проводились несвоєчасно.
2.5. У пункті 9.3. Договору сторони погодили, що строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.
2.6. У п. 7.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобовʼязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також цим договором.
2.7. Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він зобовʼязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
2.8. Відповідач просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 99 %, посилаючись на норми ст.551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.08.2018 (з урахуванням ухвали від 14.08.2018 про виправлення описки), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2018, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Дочірнього підприємства "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в сумі 88 727,73 грн, 3% річних в сумі 12 261,97 грн, а також судовий збір у сумі 2 845,76 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3.1.1. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що позовні вимоги про стягнення 20 731,59 грн пені та 1 413,51 грн інфляційних втрат є безпідставними у звʼязку з помилкою в розрахунку позивача щодо періоду нарахування. В решті позовні вимоги суд визнав обґрунтованими, проте при ухваленні рішення врахував клопотання Дочірнього підприємства "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" та на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України та ч.1 ст. 233 ГК України зменшив розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачем основного зобовʼязання на 50%, що склало 88 727,73 грн.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. ПАТ "НАК "Нафтогаз України", не погоджуючись з судовими рішеннями в частині зменшення розміру пені, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 629 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. ст. 76, 236 ГПК України, просить скасувати їх в частині, якою відмовлено у стягненні пені в розмірі 88 727,73 грн, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
4.1.1. Позивач зазначає, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обовʼязків, погіршує його фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
4.1.2. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій було зроблено висновки про скрутне фінансове становище відповідача на підставі неналежних та недопустимих доказів, оскільки відповідачем не було надано звіту про фінансовий стан, наявність/відсутність коштів на рахунках. Господарські суди попередніх інстанцій, за аргументами скаржника, не дослідили майнового стану сторін, що призвело до порушення вимог ст. 233 ГК України.
4.1.3. Також скаржник вказує на те, що умовами Договору не передбачено будь-якої залежності між розрахунками за отриманий газ та розрахунками кінцевих споживачів. Відповідачем не надано доказів вчинення дій щодо стягнення в судовому/позасудовому порядку заборгованості з контрагентів. Скаржник стверджує, що посилання відповідача на відсутність коштів бюджетного фінансування та інші обставини не можуть бути підставою для зменшення розміру пені, з огляду те, що розмір пені сторони погодили в умовах договору.
4.2. ДП "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.
4.2.1. Відзив мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення рішення про зменшення розміру пені, дотримані вимоги ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.