ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/23066/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.
розглянувши касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ішів" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 (суддя Підченко Ю.О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 (головуючий суддя: Агрикова О.В., судді: Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.)
за позовом Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі: 1. Адміністрації Державної прикордонної служби України, 2. Львівського прикордонного загону (військова частина 2144)
до 1. Волинської обласної ради, 2. Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ішів",
про визнання незаконним та скасування рішення,
За участю представників сторін:
прокуратури - Голуб Є.В. - прокурор відділу,
позивача 1- Слободян І.Ф., Гогія Ю.С. -представники,
позивача 2- Хиря В.В. -представник,
відповідача 1- не зʼявився,
відповідача 2- не зʼявився,
третьої особи - Гапоненко Р.І. -адвокат,
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України (надалі - позивач-1) та Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) (надалі - позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Волинської міської ради (надалі - відповідача-1) про визнання незаконним та скасування рішення Волинської обласної ради V скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" в частині надання в користування товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділу прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України, загальною площею 465 га.
2. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що рішенням Волинської обласної ради від 26.02.2013 року № 17/82 порушено права та обовʼязки Адміністрації Державної прикордонної служби України та Львівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, як постійного землекористувача вказаною земельною ділянкою на користування земельною ділянкою в межах прикордонної смуги для організації та забезпечення виконання завдань покладених на Державну прикордонну службу України з охорони державного кордону, режиму державного кордону та забезпечення прикордонного режиму.
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ішів" та відкладено підготовче судове засідання на 23.02.2018 року.
4. 26.02.2018 року на підставі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) прокурор звернувся із заявою про зміну предмета позову, а саме:
- визнання незаконним та скасування підпункту 1.8 п. 1 рішення Волинської обласної ради VІ скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" в частині надання в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділів прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га.;
- визнання недійсним договору, укладеного між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ішів" від 12.04.2013 року про умови ведення мисливського господарства.
Одночасно, на підставі ст. 48 ГПК України прокурор звернувся із клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідача - Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2018 року залучено до участі у справі співвідповідача - Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства (надалі - відповідач-2) та відкладено підготовче засідання на 18.04.2018 року.
6. Волинська обласна рада проти позову заперечувала, вказуючи на те, що спірне рішення прийняте відповідно до поданих документів у спосіб та на підставах, визначених Конституцією та Законами України.
ІІ. Короткий зміст судових рішень
7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019, у справі №910/23066/17, позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано підпункт 1.8 п. 1 рішення Волинської обласної ради VІ скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" в частині надання в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділів прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га. Визнано недійсним договір між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ішів" від 12.04.2013 року про умови ведення мисливського господарства. Стягнуто з Волинської обласної ради на користь Військової прокуратури Західного регіону України витрати зі сплати судового збору в розмірі 800 грн. Стягнуто з Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь Військової прокуратури Західного регіону України витрати зі сплати судового збору в розмірі 800 грн.
ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
8. 06.02.2019 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ішів" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі № 910/23066/17 безпосередньо до Касаційного господарського суду.
9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2019 року у справі № 910/23066/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
10. Ухвалою Верховного Суду від 20.02.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 28.03.2019.
11. 19.03.2019 та 27.03.2019 від скаржника -ТОВ "Ішів" надійшли додаткові письмові пояснення щодо необґрунтованості участі прокурора у даній справі, які він просив суд врахувати при розгляді касаційної скарги.
Згідно з ч.1 ст. 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України:
1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення."
"Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом."
Оскільки вищевказані пояснення від 19.03.2019 та 27.03.2019, якими фактично внесені доповнення до касаційної скарги, так як доводи щодо необґрунтованості участі прокурора у даній справі відсутні в самій касаційній скарзі, подані скаржником з порушенням строку, визначеного ч.2 ст.288 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованих причин пропуску даного строку в поясненнях не наведено, суд залишає їх без розгляду.
12. В судове засідання зʼявилися прокурор, представники позивачів та скаржника. Представник скаржника просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати судові рішення, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Представники позивача 1 просили суд відмовити у задоволенні скарги, судові рішення залишити без змін. Представник позивача 2 також просив суд відхилити касаційну скаргу, рішення залишити без змін. Прокурор просив суд судові рішення залишити без змін, скаргу без задоволення. В судове засідання представники відповідачів не зʼявилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.
ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
13. У касаційній скарзі третя особа просить скасувати судові рішення, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
14. Вказує на те, що судами не було вирішено питання про залучення належного співвідповідача - сторону правочину, а саме: ТОВ "Ішів" .
Крім того зазначає про те, що суди дійшли помилкового висновку про недійсність договору про умови ведення мисливського господарства від 12.04.2013, оскільки вважає, що рішенням суду скасовано та визнано незаконним підпункт 1.8 п. 1 рішення стосовно надання в користування ТОВ "Ішів" мисливських угідь загальною площею 465 га (прикордонна смуга), тоді як договір був укладений на загальну площу 14 253 га та визнаний недійсним судом в цілому.
15. Від позивача 1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просив суд залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
16. Від позивача 2 також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просив суд залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
17. Від військової прокуратури Західного регіону України надійшов відзив, в якому останній просить суд судові рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.
18. Від відповідача 2 надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких останній просить суд розглядати справу без його участі, прийнявши до уваги дані пояснення.
V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
19. 26 лютого 2013 року на сесії VI скликання Волинської обласної ради ухвалено рішення № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" (т. 1 а.с. 71). Підпунктом 1.8. п.1 вказаного рішення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" надано у користування мисливські угіддя терміном на 25 років у визначених межах згідно з додатком до цього рішення загальною площею 14 253 га. Пунктом 2 вказаного рішення Волинському обласному управлінню лісового та мисливського господарства доручено в термін до 01.04.2013 укласти договір про умови ведення мисливського господарства з користувачами мисливських угідь.
Відповідно до пункту 8 Переліку мисливських угідь, що надаються для ведення мисливського господарства відповідно до вказаного вище Рішення, користувач мисливських угідь - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ішів", площа угідь 14253 га, землевласники та землекористувачі: ДП "В.-Волинське ЛМГ", Ішівське (5312 га), Стенжаричівське (5383 га), Устилузьке (3558 га) лісництва.
20. 12.04.2013 між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ішів" було укладено договір про умови ведення мисливського господарства, який укладено на підставі рішення Волинської обласної ради VI скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82, яким надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" терміном до 26 лютого 2038 року мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 14253 га, у тому числі: лісові угіддя 14253 га в межах: ДП "В.-Волинське ЛМГ", Ішівське (5312 га), Стенжаричівське (5383 га), Устилузьке (3558 га) лісництва (п. 1.1. вказаного договору)
21. Звертаючись з даним позовом до суду прокурор посилався на те, що спірним Рішенням Волинської обласної ради порушено права та обовʼязки позивача-1 та позивача-2 - як постійного землекористувача вказаною земельною ділянкою на користування земельною ділянкою в межах прикордонної смуги для організації та забезпечення виконання завдань покладених на Державну прикордонну службу України з охорони державного кордону, режиму державного кордону та забезпечення прикордонного режиму. Також прокурор вказував на те, що доступ мисливців та рибалок до мисливських угідь, що розташовані у прикордонній смузі, призводить до безперешкодного переміщення осіб, холодної та вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, у прикордонну смугу, унеможливлює належне здійснення контролю за дотриманням прикордонного режиму, виявлення причин та умов, що призводять до порушень законодавства про державний кордон України, вжиття заходів щодо їх усунення. Окрім того, прокурором заявлено вимоги про визнання недійсним договору, укладеного між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ішів" від 12.04.2013 року про умови ведення мисливського господарства з посиланням на те, що Договір про умови ведення мисливського господарства укладений за наслідками реалізації рішення Волинської обласної ради VI скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" .
VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій
22. Задовольняючи позовні вимоги, з урахуванням заяви прокурора від 26.02.2018 про зміну предмету позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що згідно з підпунктом 1.8 п. 1 рішення Волинської обласної ради V скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" було надано у користування землі загальною площею 465 га, які перебувають в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України, що є порушенням норм Земельного кодексу України, Закону України "Про державний кордон", Закону України "Про використання земель оборони", а також Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим". Окрім того, заявлена вимога прокурора про визнання недійсним договору, укладеного між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ішів" від 12.04.2013 року про умови ведення мисливського господарства також була задоволена місцевим судом, з посиланням на те, що оскільки зазначений договір укладений саме за наслідками реалізації рішення Волинської обласної ради VI скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" (зазначено в самому договорі), п. п. 1.8. п. 1. якого визнано незаконним.
VІІ. Позиція Верховного Суду
23. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, повʼязані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.
24. Стосовно першої позовної вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування підпункт 1.8 п. 1 рішення Волинської обласної ради VІ скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" в частині надання в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділів прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га. колегія суддів вважає вказати наступне.
25. Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про використання земель оборони":
"Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України."
Відповідно до ст.3 вказаного Закону:
"Уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель.
Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших обʼєктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.
Навколо військових частин та оборонних обʼєктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та обʼєктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських обʼєктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих обʼєктах.
Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону."
26. Згідно з ч.ч.1-4 ст. 77 Земельного кодексу України (далі ЗК):
" 1. Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
2. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
3. Навколо військових та інших оборонних обʼєктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.
4. Порядок використання земель оборони встановлюється законом."
Відповідно до ст. 115 ЗК України:
" 1. Зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових обʼєктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих обʼєктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських обʼєктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих обʼєктах.
2. Уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель.