ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №687/545/17
адміністративне провадження №К/9901/18871/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року (судді Полотнянко Ю.П., Драчук Т.О., Загороднюк А.Г.) у справі № 687/545/17 за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобовʼязання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління ПФУ про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії державного службовця.
На обґрунтування позову вказував, що він перебуває на обліку в управлінні ПФУ як одержувач пенсії по інвалідності, призначеній у відповідності до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV).
Вважаючи достатнім для призначення пенсії по інвалідності державного службовця за статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" (у редакції, чинній на час призначення пенсії; далі - Закон № 3723-ХІІ) стаж державної служби (22 роки і 7 місяців) позивач письмово звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності за Законом № 1058-IV на пенсію по інвалідності державного службовця за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ.
У відповідь управління ПФУ листом від 19 квітня 2017 року № 398-02 відмовило позивачеві у такому переведенні.
Чемеровецький районний суд Хмельницької області постановою від 30 травня 2017 року адміністративний позов задовольнив частково.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність законних підстав для призначення позивачеві пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ з огляду на наявність у нього станом на 31 березня 2017 року стажу державної служби 22 роки і 7 місяців, встановленої довічно ІІ групи інвалідності. Цей суд визнав помилковими доводи пенсійного органу щодо поширення вимог пунктів 10, 12 Прикінцевих положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII) стосовно призначення пенсії за віком, оскільки статтею 37 Закону № 3723-ХІІ врегульовано питання призначення пенсії державним службовцям за віком, по інвалідності та у звʼязку з втратою годувальника.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 06 липня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нову постанову - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Визнаючи безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1, апеляційний суд виходив з тих обставин, що на час його звернення до пенсійного органу з заявою про переведення на пенсію по інвалідності державного службовця він досяг 46 років та продовжував працювати на посаді державного службовця.
Не погодившись з рішенням апеляційного суду ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач указує, що на момент набрання чинності (01 травня 2016 року) Законом № 889-VIII, він перебував на посаді державного службовця та мав достатній для призначення пенсії по інвалідності держаного службовця стаж державної служби. А з 30 березня 2017 року він був звільнений з посади державної служби та 31 березня 2017 року призначений на посаду в органах місцевого самоврядування, тобто, на час звернення до пенсійного органу про переведення на пенсію по інвалідності за іншим Законом він не перебував на державній службі.
Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, зʼясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Суди у цій справі встановили, що позивачу з 20 березня 2002 року призначено пенсію по інвалідності згідно з вимогами Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення". Наказом від 28 березня 2017 року № 182-о ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Городоцького обʼєднаного управління Пенсійного фонду України. 10 квітня 2017 року позивач письмово звернувся до відповідача з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності як особи з інвалідністю ІІ групи, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію по інвалідності державного службовця у відповідності до статті 37 Закону № 3723-XII. Листом від 19 квітня 2017 року № 398-02 управління ПФУ відмовило в призначенні пенсії державного службовця, мотивуючи тим, що з 1 травня 2016 року набрав чинності Закон № 889-VIII, відповідності до пунктів 10, 12 Прикінцевих положень якого пенсія державного службовця згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII призначається двом категоріям осіб: державним службовцям, які на день набрання чинності Закону № 889-VІІІ (01 травня 2016 року) обіймали посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України № 3723-ХІ та актами Кабінету Міністрів України; особам, які на день набуття чинності Закону України № 889-УІІІ мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України №3723-ХІ та актами Кабінету Міністрів України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 у спорі цієї категорії зазначила про таке.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.