ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №826/12641/15
адміністративне провадження №К/9901/7544/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської спілки "Асоціація розвитку внутрішнього та вʼїздного туризму України" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі №826/12641/15 за позовом Громадської спілки "Асоціація розвитку внутрішнього та вʼїздного туризму України" до Міністерства інфраструктури України, третя особа: Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України, Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про скасування наказу, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2015 року Громадська спілка "Асоціація розвитку внутрішнього та вʼїздного туризму України" звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила скасувати Наказ Міністерства інфраструктури України №199 від 9 червня 2015 року "Про створення Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України".
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства залучено до Громадської ради прибуткову структуру.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2015 року позов задоволено у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою в позові відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, судами встановлено, що Міністерством інфраструктури України винесено Наказ №199 від 9 червня 2015 року "Про створення Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України", відповідно до змісту якого до складу Громадської ради поряд з іншими увійшли Громадська спілка "Асоціація розвитку внутрішнього та вʼїзного туризму України" (позивач) та Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України (третя особа).
Позивач вважає вказаний Наказ таким, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України є прибутковою організацією, а тому не може бути членом Громадської ради.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за змістом Положення про Громадську раду при Міністерстві інфраструктури України Громадська рада при міністерстві є консультативно-дорадчим органом, створеним з метою забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю Міністерства, а тому цілком логічним є те, що до складу Громадської ради можуть входити лише непідприємницькі організації незалежно від їх правової форми. Оскільки Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України є прибутковою організацією, незважаючи на те, що отримання прибутку не є основною метою її діяльності, вона не може бути включена до Громадської ради, оскільки це суперечить меті створення Громадської ради при центральних органах виконавчої влади.
З такими висновками не погодився суд апеляційної інстанції, вказавши, що 14 квітня 2015 року на установчих зборах з формування складу Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України вирішено одноголосно затвердити склад Громадської ради при Міністерстві інфраструктури. Будь-які зауваження до протоколу установчих зборів відсутні. Спірним Наказом відповідач лише затвердив склад Громадської ради, поданої для затвердження установчими зборами, що свідчить про відсутність порушень з боку відповідача, оскільки підстави для відмови у затвердженні складу громадської ради були відсутні.
Повноваженнями щодо перевірки та встановлення факту належності Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України до прибуткових організацій наділена саме Громадська рада згідно Положення, а не відповідач. При затвердженні складу Громадської ради на установчих зборах 14 квітня 2015 року, саме у учасників зборів була можливість перевірити відповідність документів кожної громадської організації передбаченим вимогам, однак таких недоліків щодо третьої особи - Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, громадськістю не виявлено, та затверджено її склад до якого, в тому числі, включено і Асоціацію міжнародних перевізників.
Також суд апеляційної інстанції вказав, що функції Громадської ради, в тому числі щодо перевірки відповідності громадських організацій вимогам, передбачених чинним законодавством, затверджені її Положенням. Ці повноваження носять дискреційний характер, втручання в їх реалізацію, в тому числі і з боку відповідача, є неприпустимим. Всі питання щодо включення чи виключення членів, припинення, розпуску та т.і., вирішуються самою Громадською радою. Відповідач з цих приводів лише видає відповідний наказ, затверджуючи рішення Громадської ради. Іншими повноваженнями щодо Громадської ради відповідач не наділений.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Громадська спілка "Асоціація розвитку внутрішнього та вʼїздного туризму України" подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що за змістом Положення про Громадську раду при Міністерстві інфраструктури України, до складу Громадської ради можуть входити лише непідприємницькі організації незалежно від їх правової форми. Натомість Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України є прибутковою організацією, а тому не може бути включена до Громадської ради. Позивач зазначає, що факт отримання третьою особою прибутку та здійснення оподатковуваних операцій став відомим вже після затвердження складу громадської ради спірним наказом, а тому члени ініціативної групи були позбавлені можливості виявити такі недоліки. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у відповідача підстав для відмови у затвердженні складу громадської ради, оскільки рішення субʼєкта владних повноважень повинно відповідати як вимогами законності, так і бути прийнятим у точній відповідності до встановленої законом процедури. Оскільки до складу громадської ради включено прибуткову організацію, спірний Наказ підлягає скасуванню за невідповідністю його вимогам закону, які ставляться щодо представників інституту громадянського суспільства, які мають право входити до громадської ради.
У запереченнях на касаційну скаргу Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Вказує, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Натомість, позивач не зазначає, яким чином спірний Наказ порушує його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, враховуючи, що Громадська рада є колегіальним консультативно-дорадчим органом, що приймає рішення шляхом голосування і такі рішення мають рекомендаційний характер для Міністерства інфраструктури України. Тобто, позивач лише допускає, що в майбутньому його права можуть бути порушені. Вказане свідчить про те, що позов ґрунтується на припущеннях, а тому не підлягає задоволенню.
Всеукраїнське громадське обʼєднання "Український транспортний союз" також подало заперечення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на правильність висновків апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Заперечення на касаційну скаргу також подали члени громадської ради при Міністерстві інфраструктури України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які також просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Вказують на необґрунтованість доводів касаційної скарги і правильність висновків суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.