ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №752/4391/16-а
адміністративне провадження №К/9901/7946/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 6 червня 2016 року (головуючий суддя Ладиченко С.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року (головуючий суддя Бабенко К.А., судді: Кузьменко В.В., Степанюк А.Г.) у справі №752/4391/16-а за позовом ОСОБА_2 до Голови Сторожницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області Сіка Василя Петровича про визнання незаконними дій, скасування Рішення в частині та зобовʼязання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати незаконною відмову йому - ветерану війни - інваліду війни (ІІ групи) у наданні згідно клопотання у власність безоплатно земельної ділянки та дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі йому безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), орієнтовною площею 0,25 гектара, дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як таку, що прийнята всупереч пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України;
- скасувати рішення Сторожницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, в частині, що його стосується, що було прийняте на 4 сесії 7 скликання Сторожницької сільської ради №10 від 18 лютого 2016 року;
- зобовʼязати Сторожницьку сільську раду Ужгородського району Закарпатської області повторно розглянути питання про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- зобовʼязати Сторожницьку сільську раду Ужгородського району Закарпатської області задовольнити його клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі йому безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), орієнтовною площею 0,25 гектара, та надати у власність безоплатно земельну ділянку у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 6 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами суди встановили, що 11 лютого 2016 року Позивач звернувся до голови Сторожницької сільської ради Ужгородського району, Закарпатської області з клопотанням (а.с.11) щодо надання йому у приватну власність безоплатно земельної ділянки орієнтовною площею 0.25 гектара, яка розташована в с.Сторожниця, Ужгородського району, Закарпатської області.
Як зазначено позивачем в клопотанні, на території України земельних ділянок з таким цільовим призначенням землекористування безоплатно у власність він не отримував.
До клопотання позивачем додано копію паспорта, ідентифікаційного номеру та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки на 11 аркушах.
Рішенням четвертої сесії сьомого скликання Сторожницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку" від 18 лютого 2016 року №10 (а.с.24) Позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатної передачі йому у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку; господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у звʼязку з відсутністю земель житлової та громадської забудови в межах с.Сторожниця згідно генерального плану, затвердженого у встановленому законом порядку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що оскаржені позивачем дії та рішення відповідача є правомірними. Суд апеляційної інстанції також вказав, що як зазначено в експлікації, на вказаній позивачем ділянці знаходиться середня школа І-ІІІ ступенів загальною площею земельної ділянки 1,92 га.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, неповне зʼясування судами обставин справи, неправильне дослідження доказів, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що ним були додані графічні матеріали та фото з реального місцезнаходження земельної ділянки, на яких однозначно видно, що спірна земельна ділянка не містить ніяких будівель, в тому числі освітніх. Відмова, яку зазначив у своєму рішенні №10 відповідач є неправомірною, оскільки вона стосується всієї території с.Сторожниця, а в даному випадку мова йде про конкретно визначену земельну ділянку, яка графічно зображена позивачем на графічних матеріалах. На думку позивача, судами помилково застосовано до спірних правовідносин норми ст.38 та ст.39 Земельного кодексу України, оскільки ці норми не відносяться до встановлених ч.7 ст.118 ЗК України підстав відмови у наданні земельної ділянки безоплатно у власність та наданні дозволу на розробку проекту земельної документації.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами врегульовано главою 19 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до частини першої ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Частиною шостою статті 118 Земельного Кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування обʼєкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.