ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №686/24089/16-а
адміністративне провадження №К/9901/16077/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2016 року (суддя Логінова С.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року (головуючий суддя Смілянець Е.С., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.) у справі №686/24089/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання рішення протиправним, зобовʼязання провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому (далі по тексту - відповідач), в якому просив:
визнати протиправним рішення відповідача №8092 від 03 жовтня 2016 року в частині призначення позивачу основного щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86% грошового утримання судді, що становить 214947, 20 грн.;
зобовʼязати відповідача здійснити перерахунок призначеного позивачу основного щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення з розрахунку 90% від грошового утримання працюючого судді;
зобовʼязати відповідача виплатити різницю між виплаченим і перерахованим розміром щомісячного довічного грошового утримання;
зобовʼязати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому № 8092 від 03 жовтня 2016 року (розпорядження № 891493 від 28 жовтня 2016 року) про призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в сумі 21947,20 грн., що становить 86 відсотків від грошової винагороди. Зобовʼязано управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, з розрахунку 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 03 жовтня 2016 року. Зобовʼязано управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому виплатити ОСОБА_1 різницю між виплаченим та перерахованим розміром щомісячного довічного грошового утримання. Зобовʼязано Управління Пенсійного фонду України подати звіт про виконання судового рішення.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що з 05 травня 1983 року по 25 квітня 1985 року позивач проходив службу у Збройних Силах, а з 01 вересня 1986 року по 30 червня 1990 року навчався у Харківському юридичному інституті на денній формі навчання.
З 01 січня 1993 року позивач перебував на посаді судді Хмельницького міського суду, з 23 листопада 1998 року ОСОБА_1 обрано суддею апеляційного суду Хмельницької області.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому № 8092 від 03 жовтня 2016 року позивачу призначено, щомісячне грошове утримання в розмірі 21 947,20 грн., тобто 86 % від його грошової винагороди.
До стажу роботи позивача, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, відповідачем зараховано лише час на посаді судді - 23 роки, а основний розмір утримання обчислено лише з посадового окладу та надбавки за вислугу років.
Разом з тим, при призначенні позивачу вказаного грошового утримання відповідачем, до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання не було зараховано період навчання та перебування позивача на військовій службі.
Крім того, Управлінням Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому при визначенні позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання, не було враховано розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, який становив 15950 грн. (посадовий оклад), що призвело до призначення щомісячного довічного грошового утримання у меншому розмірі.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що оскільки стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного грошового утримання, з урахуванням половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, календарний період проходження строкової військової служби, то враховуючи положення частини 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, щомісячне довічне утримання позивача має становити 90 відсотків заробітної плати судді. Крім того, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обовʼязкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року.
Касаційну скаргу, з урахуванням поданих до неї доповнень, обґрунтовано тим, що зарахування іншої діяльності до стажу роботи на посаді судді на Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, ні Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ не передбачено, а тому пенсійним органом правильно було обраховано розмір щомісячного грошового утримання саме із стажу роботи позивача на посаді судді. Крім того, відповідач наголосив на тому, що положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ, в редакції, чинній на час призначення позивачу довічного грошового утримання, визначають, що до складу суддів якої винагороди матеріальна допомога на оздоровлення не входить, а тому пенсійним органом правомірно було відмовлено позивачу в зарахуванні в її зарахуванні при перерахунку довічного грошового утримання.
У поданих запереченнях на касаційну скаргу, з урахуванням поданих до них додаткових пояснень, позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Наголошено на тому, що правомірність його вимог щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження військової служби та половини періоду навчання у вищому юридичному навчальному закладі підтверджується і Законом України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798- VІІІ, яким доповнено пункт 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" абзацом четвертим, відповідно до якого судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Також позивач вказав на те, що неврахування матеріальної допомоги на оздоровлення, яка систематично виплачується суддям при наданні відпустки, свідчить про дискримінацію суддів у відставці за професійною ознакою, за видом державної служби та за видом і обсягом соціальних гарантій. При цьому наголошено на тому, що на законодавчому рівні встановлено фактично однаковий підхід до врахування всіх видів доходів для обчислення пенсій державним службовцям та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 стосовно виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% винагороди судді, який працює на відповідній посаді, колегія суддів зазначає наступне.
На момент призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402).
Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Таким чином, суди вірно зазначили, що спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - закон №2453).
За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI (в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обовʼязків за власним бажанням або у звʼязку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо повʼязаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.