ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №607/8578/17
адміністративне провадження №К/9901/3253/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 7 серпня 2017 року (головуючий суддя Дзюбич В.Л.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Яворський І.О., судді: Кухтей Р.В., Носа С.П.) у справі №607/8578/17 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання неправомірними дій та зобовʼязання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся з позовом до Тернопільського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (надалі також - відповідач, Управління), в якому просив визнати протиправними дії Тернопільського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області при проведенні розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобовʼязавши відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 17 грудня 2016 року в розмірі 82 % грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, зарахувавши до стажу роботи, що дає судді право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у повній сукупності: строкову службу у збройних силах СРСР, яка тривала з 08 червня 1984 року по 08 червня 1986 року (2 роки 1 день); половину терміну навчання у ЛДУ ім. І.Франка, яке тривало з 20 серпня 1986 року по 25 червня 1991 року (2 роки 5 місяців 3 дні); роботу на посадах судді Тернопільського міського суду з 07 липня 1998 року по 03 липня 2000 року (1 рік 11 місяців 27 днів) та з 19 лютого 2002 року по 26 березня 2004 року (2 роки 1 місяць 8 днів); роботу на посаді судді Тернопільського міськрайонного суду з 27 березня 2004 року по 10 травня 2005 року (1 рік 1 місяць 14 днів); роботу на посаді судді апеляційного суду Тернопільської області з 11 травня 2005 року по 08 грудня 2016 року (11 років 02 місяці 29 днів), що в загальному становить 21 рік 02 місяці 29 днів, із суми 24640,00 грн. без обмеження граничного розміру, із врахування раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при призначенні та нарахуванні щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці Управлінням помилково не враховано частину стажу роботи, який у своїй сукупності дає йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 82 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 7 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі у спосіб, визначений позивачем.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що відповідно до рішення Вищої ради юстиції України №2432/0/15-16 від 19 вересня 2016 року "Про внесення подання до Верховної ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Тернопільської області у звʼязку з поданням заяви про відставку", загальний стаж роботи судді ОСОБА_1, який дає право на відставку, станом на 19 вересня 2016 року становить 20 роки 11 місяців, з яких, крім стажу роботи на посадах судді має також 4 роки 5 місяців стажу, який складається з 2 років 5 місяців навчання за денною формою в Львівському державному університеті ім. І. Франка, а також 2 років строкової військової служби.
8 грудня 2016 року Вища Рада юстиції прийняла рішення №3067/0/15-16 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Тернопільської області у відставку".
На виконання вищевказаного рішення Вищої ради юстиції, наказом голови апеляційного суду Тернопільської області №260-к від 16 грудня 2016 року позивача звільнено з посади судді у відставку.
19 грудня 2016 року позивач звернувся до ТОУ ПФУ Тернопільської області із заявою та документами, для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зокрема, ОСОБА_1 надав відповідачу довідку-розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №01-15/201/2016 від 16 грудня 2016 року, видану апеляційним судом Тернопільської області, згідно якої стаж роботи позивача станом на 16 грудня 2016 року становив 21 рік 2 місяці 29 днів.
Листом №86/Д-11 від 6 березня 2017 року ТОУ ПФУ Тернопільської області повідомило позивача про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Як зазначив відповідач, за матеріалами пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_1 становить 32 роки 2 місяці, з них стаж на посаді судді - 16 років 9 місяців 10 днів.
На повторне звернення позивача щодо пенсійного забезпечення ТОУ ПФУ Тернопільської області листом №125/Д-11 від 07 квітня 2017 року інформувало позивача про те, що чинна редакція Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при визначенні права судді на відставку не передбачає зарахування половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби та роботу на прокурорських посадах до стажу роботи на посаді судді. Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання виплачується ОСОБА_1 у розмірі 80% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно ч.3 ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192- VIІІ).
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку щодо протиправності невключення спірного періоду в стаж позивачу, оскільки законодавством, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління оскаржило їх в касаційному порядку. В скарзі просило судові рішення скасувати, ухваливши нове про задоволення касаційної скарги. Скарга відповідача обґрунтована тим, що відповідно до Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" зарахувати календарний період проходження строкової військової служби позивача та половину його строку навчання за денною формою до стажу судді не є можливим.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої ст.341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З огляду на доводи касаційної скарги, вона зводиться до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанції щодо зарахування до стажу роботи позивача, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, календарного періоду проходження строкової військової служби та половину його строку навчання за денною формою, тому перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального права в цій частині задоволених позовних вимог, колегія суддів касаційного суду виходить з наступного.