ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
02 квітня 2019 року
справа №2а-6714/09/1570
адміністративне провадження №К/9901/25332/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року у складі Бутенко А.В.,
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у складі Танасогло Т.М., Бойка А.В., Яковлева О.В.,
у справі № 2а-6714/09/1570
за позовом Приватного підприємства "Господарь"
до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області,
Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області,
Управління державного казначейства у м. Херсоні Головного управління Державної казначейської служби України в Херсонській області
за участю Прокурора Малиновського району м. Одеси,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління ДФС в Херсонській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та повернення судового збору,
У С Т А Н О В И В :
10 березня 2009 року Приватне підприємство "Господарь" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (орган казначейської служби, другий відповідач у справі), Управління державного казначейства у м. Херсоні Головного управління Державної казначейської служби України в Херсонській області (далі - орган казначейської служби, третій відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342350/0 від 19 вересня 2008 року, стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 158830 грн, з мотивів протиправності податкового повідомлення-рішення та наявності права на бюджетне відшкодування.
Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду, прийняті на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2015 року, якою скеровуючи справу на новий судовий розгляд зазначено, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який в подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях. Докази, що можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податку-набувача (як транспортувався), як використовувався далі. Реальність потребує також зʼясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські звʼязки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим.
02 жовтня 2015 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, задоволений позов Підприємства, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2008 року №0000342350/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Господарь" суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2008 року у розмірі 158830,00 грн, з мотивів наявності відʼємного значення різниці між сумою податкового зобовʼязання та сумою податкового кредиту за січень, лютий 2008 року, що надавало право позивачу на формування суми бюджетного відшкодування у сумі 158830 грн та свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
13 червня 2016 року податковим органом (першим відповідачем у справі) подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.
08 серпня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 14 червня 2016 року та витребувано справу №2а-6714/09/1570 із Одеського окружного адміністративного суду.
08 вересня 2016 року Підприємством надане заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
19 лютого 2018 року справа №2а-6714/09/1570 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/25332/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 20 березня 2008 року Підприємством подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2008 року, в якій заявлено бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 158830 грн.
05 червня 2008 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складена довідка від № 63/23-210/31390566 з питань достовірності нарахування суми ПДВ по декларації за лютий 2008 року з висновком про те, що відʼємне значення виникло у звʼязку з придбанням на митній території України товарів, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та реалізацією автомобільних запчастин на експорт, а також оплатою живими коштами митним органам при імпорті товарів.
19 серпня 2008 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складений акт №103/23-0/31390566 "Про результати проведення невиїзної перевірки ПП "Господарь" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за лютий 2008 року, складеного за результатами отриманих результатів зустрічної перевірки основного постачальника ТОВ МНДВО "Прогрес" від 09 червня 2008 року та службової записки ВПМ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 14 серпня 2008 року, яким встановлено порушення Підприємством пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищення позивачем суми бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2008 року на суму 158830 грн.