ПОСТАНОВА
Іменем України
28 березня 2019 року
Київ
справа №809/1179/17
адміністративне провадження №К/9901/6888/18
ВСТАНОВИВ:
Приватна фірма "Галицький двір" звернулася з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.08.2017 №0006181402 (Форма "В4"), №0006121402 (Форма "Р"), №0006131402 (Форма "Р")
Позовні вимоги обґрунтовані реальністю виконання господарських операцій зі спірними контрагентами, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 відмовлено у задоволенні позову з підстав ненадання позивачем суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських відносин з контрагентами.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2017 скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з необґрунтованості доводів податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства та нереальності господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами.
Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що судове рішення було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судом зʼясовані неповно.
В письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, зауваживши на закритті 28.02.2018 кримінального провадження №32017090000000041 у звʼязку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 09.06.2017 №974, №975, виданих ГУ ДФС в Івано-Франківській області начальником відділу перевірок ризикованих платників управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області згідно із п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок на II квартал 2017 року проведено планову виїзну документальну перевірку приватної фірми "Галицький двір" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., валютного - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.
За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки від 10.07.2017 №671/09-19-14-02/22197173, на підставі якого контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 04.08.2017:
№0006121402, яким за порушення пп. 14.1.257 п. 14.1 ст.14, п. 44.1,44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1450028,00 грн., з яких 1213479 грн. - основний платіж та 236549 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№0006181402, яким за порушення п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 40105 грн., за грудень 2016 року;
№0006131402, яким за порушення п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1757225,00 грн., з яких 1405780 грн. за основним платежем та 351445 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1,а.с.144-146).
Виявлені порушення відповідач повʼязує з недоведеністю реальності здійснення господарських операцій з придбання будівельних робіт, товарно-матеріальних цінностей у контрагентів: ТОВ "СБНП", ТОВ "ТПК ІФ", ТОВ "Кіруг", ТОВ "Сільвер-Буд", ТОВ "Олафсон". На підставі самостійних розрахунків та самостійного визначення показника собівартості продукції (квартир) в порівнянні з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 24.11.2014), податковим органом встановлено, що при реалізації квартир та нежитлових приміщень у січні 2015 року кінцевому споживачу в окремих випадках визначено базу оподаткування податком на додану вартість за ціною реалізації, яка була нижче собівартості зазначених реалізованих приміщень.
А також завищено відсоток співвідношення площі реалізованих квартир та нежитлових приміщень до загальної площі квартир та нежитлових приміщень по житловому будинку в м. Бурштин згідно декларації про готовність, в результаті чого завищено витрати від операційної діяльності (собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт. послуг)) за 2014 рік, що не вплинуло на визначення суми податку на додану вартість.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій позивача з названими контрагентами, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обовʼязковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.
Апеляційним судом були досліджені усі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та до складу витрат при формуванні фінансового результату, а також підтвердження реального виконання сторонами господарських операцій за перевірямий період первинними документами податкового обліку, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".