Постанова
Іменем України
28 березня 2019 р.
м. Київ
справа №462/8309/13-к
Провадження № 51-6855 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,
секретаря
судового засідання Бражника М.В.,
за участю:
прокурора Опанасюка О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Джуфера Б.М. на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 12 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013150060000114, за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Львів, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 12 листопада 2015 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн з позбавленням права обіймати посади, повʼязані з організаційно-розпорядчими та організаційно-господарськими функціями на строк 3 роки.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України та ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_3 від покарання у звʼязку із закінченням строків давності.
Вирішено питання процесуальних витрат.
Ухвалою Апеляційного судуЛьвівської області від 13 березня 2018 року зазначений вирок місцевого суду залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за те, що він 01 березня 2011 року, обіймаючи посаду директора ЛКП "Нове" згідно розпорядження № 30-К голови Залізничної районної державної адміністрації від 25 травня 2010 року та будучи службовою особою комунального підприємства, всупереч вимогам ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за якою "У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором", та вимог п. 7.2.4 додатку № 6 "Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова", затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07 червня 2007 року, відповідно до якого "Здавати обʼєкт оренди у суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням з Орендодавцем", достовірно знаючи про необхідність отримання наказу управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради на укладення договору суборенди із СПД ОСОБА_4, підписав та скріпив печаткою підприємства угоду № 1/03 з вказаним субʼєктом підприємницької діяльності про надання в суборенду нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, внісши завідомо неправдиві відомості про наявність такого наказу, що мало наслідком безпідставне зайняття та використання вказаного приміщення комунальної власності СПД ОСОБА_4 Підписи від імені ОСОБА_3 в графах "Орендодавець" пунктів 13.6 "Юридичні адреси", банківські реквізити і підписи сторін" двох екземплярів угоди оренди № 1/03 від 01 березня 2011 року між ЛКП "Нове" та СПД ОСОБА_4 виконані ОСОБА_3
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Джуфера Б.М. порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_3 та просить провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у звʼязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує на те, що дані рішення є незаконними та необґрунтованими. Зазначає про неправильну оцінку доказів судами першої та апеляційної інстанцій, у звʼязку з чим, не встановлені достатні докази для доведення винуватості його підзахисного. Стверджує, що суди не навели належних і допустимих доказів вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину, а тому вважає, що суд не довів наявність в його діях складу кримінального правопорушення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор заперечує проти вимог касаційної скарги та просить залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурор, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції відповідно до вимог частини 1 ст. 433 КПК України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.