Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 554/5287/17
провадження № 51-5162км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В. К.,
суддів Марчук Н. О., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Кононської І. Є.,
прокурора Руденко О. П.,
засудженого ОСОБА_2,
захисника ПожидаєваВ. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника Пожидаєва В. О. на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 лютого 2018 року у кримінальному провадженні № 12017170040002429 щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. ОрджонікідзеДніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 12 лютого 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_4 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 - без змін.
Суд визнав ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, за який його було засуджено, за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд, ОСОБА_2 31 травня 2017 року близько 16:50, перебуваючи у маршрутному автобусі, який став на зупинці громадського транспорту "Краєзнавчий музей" на вул. Небесної сотні у м. Полтаві, повторно, відкрито, шляхом ривка з шиї потерпілого ОСОБА_4 заволодів його золотим ланцюжком вартістю 6 259 грн.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_2 та в касаційній скарзі його захисник Пожидаєв В. О., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, порушили питання про зміну судових рішень та просять на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки. При цьому скаржники зазначили, що вирок місцевого суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, оскільки при призначенні покарання місцевий суд безпідставно вказав, що ОСОБА_2 не працює, не врахував висновку органу пробації, відповідно до якого йому може бути призначено покарання, не повʼязане з позбавленням волі, не врахував обставин, що помʼякшують покарання, позиції потерпілого, того, що він має на утриманні малолітнього сина. Також наголошують, що ухвала апеляційного суду належним чином не мотивована, а тому не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Засуджений, крім іншого, посилається на те, що просив суд апеляційної інстанції розглянути кримінальне провадження за його безпосередньою участю в судовому засіданні, однак судове засідання відбулося у режимі відеоконференції.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_2 та його захисник Пожидаєв В. О. підтримали касаційні скарги.
Прокурор Руденко О. П. заперечувала проти задоволення касаційних скарг.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.