Постанова
іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 161/13733/17
провадження № 51-8091км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапона В.О.,
прокурора Рибачук Г.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 31 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030010000177 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився і проживає у АДРЕСА_1
у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.186, ч.2 ст.185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді 180 годин громадських робіт; за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовʼязки, передбачені ст.76 КК України а саме: періодично зʼявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобовʼязання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальних збитків 2 832 грн. 90 коп., а також 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, залишені без розгляду.
Прийняте рішення щодо процесуальних витрат та долі речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 13 січня 2017 року о 19 годині 20 хвилин, знаходячись поблизу входу до підʼїзду №2 будинку № 28 по вул. Кравчука у місті Луцьку Волинської області, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, під вигаданим приводом здійснення телефонного дзвінка попросив ОСОБА_3 передати йому мобільний телефон, отримавши який залишив місце події, завдавши ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 1 200 грн.
Крім того, ОСОБА_1, діючи повторно, з корисливих мотивів 02 лютого 2017 року приблизно о 20 годині 20 хвилин, знаходячись поблизу ДНЗ №31 по пр. Соборності, 21А у місті Луцьку Волинської області відкрито викрав у неповнолітнього ОСОБА_2 мобільний телефон вартістю 4 600 грн.; 22 квітня 2017 року приблизно о 21 годині 55 хвилин, знаходячись на перехресті вул. Християнської - Мазепи в місті Луцьку Волинської області відкрито викрав у ОСОБА_4 мобільний телефон вартістю 4 500 грн.; 23 квітня 2017 року приблизно о 19 годині 48 хвилин, знаходячись у дворі буд. №37 по пр. Соборності у м. Луцьку Волинської області відкрито викрав з руки малолітнього ОСОБА_5 мобільний телефон, чим спричинив потерпілому матеріальні збитки на суму 2 926 грн.
Також ОСОБА_1 2 червня 2017 року в період часу з 13 по 14 годину, знаходячись на території спортивного майданчика навчально-виховного закладу по вул. Ветеранів, 5 у місті Луцьку Волинської області, діючи повторно, таємно викрав належний ОСОБА_6 мобільний телефон, спричинивши останній майнову шкоду на загальну суму 1 779 грн. 30 коп.
Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 31 травня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, всупереч вимогам ст.65 КК України, не врахував повною мірою ступеня тяжкості злочинів, системний характер їх вчинення засудженим, а також дані про особу останнього, і неправомірно застосував ст.75 КК України, що потягло за собою невиправдану мʼякість заходу примусу. Апеляційний суд, на думку прокурора, не зважив на допущені порушення, необґрунтовано залишив без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення й ухвалив рішення, яке не відповідає положенням ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Рибачук Г.А. просила задовольнити касаційну скаргу прокурора з викладених в ній підстав.
Мотиви суду
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлені судом фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація його дій за ч.1 ст.190, ч.2 ст.186, ч.2 ст.185 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.
Висновки апеляційного суду за результатами перевірки порушеного прокурором в апеляційній скарзі питання щодо неправильного застосування положень ст.75 КК України та невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок мʼякості належним чином мотивовані. Вважати ці висновки необґрунтованими підстав немає.