Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 546/1177/16-ц
провадження № 61-20853св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
представник відповідача - ОСОБА_5,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_6, приватний нотаріус Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбиш Сергій Миколайович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області, у складі судді Горулька О. М., від 29 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області, у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Карпушина Г. Л., Лобова О. А., від 20 лютого 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_6, приватний нотаріус Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбиш С. М., про визнання недійсним договору дарування.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30 квітня 2015 року між ним та відповідачем було укладено договір дарування, відповідно до якого він подарував, а відповідач прийняла у дар житловий будинок АДРЕСА_1. Позивач посилається на те, що договір дарування було укладено в результаті помилки, оскільки він помилився щодо природи правочину та вважав, що склав заповіт на все йому належне майно.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про його помилку щодо правової природи договору дарування. Досліджена судом медична документація не свідчить про те, що позивач в момент укладення договору дарування не усвідомлював значення своїх дій. Позивач за обставин укладення договору дарування міг усвідомлювати його відмінність від інших правочинів. Позивачу та його представнику неодноразово розʼяснювалося його право заявити клопотання про призначення у справі судової психіатричної чи психолого-психіатричної експертизи для вирішення цих питань, однак від призначення такої експертизи вони відмовилися.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2017 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявність помилки при вчиненні правочину ОСОБА_3 не доведено, а тому відсутня правова підстава для визнання договору дарування недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_3просить рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, неправильно встановлено фактичні обставини справи, не надано належної оцінки перенесеному 26 жовтня 2014 року інсульту та подальшому стану здоровʼя позивача. Висновки судів про те, що позивач розумів суть оспореного правочину є передчасним, оскільки останній перебував у хворобливому та вразливому стані після перенесеної хвороби, що безумовно вплинуло на волевиявлення позивача під час укладення договору дарування замість складення заповіту. Будинок, який було відчужено позивачем, є його єдиним житлом, він продовжує у ньому проживати та утримувати його, зокрема саме він сплачує комунальні послуги. Відповідач у подарованому будинку не проживає, фактично в нього не вселялася та не вчиняє жодних дій, як власник нерухомого (житлового) майна. Судами неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статей 225, 717, 722 ЦК України. Залишаючи без змін рішення районного суду, апеляційним судом не надано оцінки доводам апеляційної скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_6, приватний нотаріус Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбиш С. М., про визнання недійсним договору дарування призначено до судового розгляду.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 посилається на те, що доводи позивача, наведені під час розгляду справи, не були підтверджені переконливими доказами, зокрема не доведено, що під час укладення правочину позивач помилився щодо природи правочину і ця помилка має істотне значення. Оскаржені судові рішення першої та апеляційної інстанції є законним та обґрунтованими, ухвалені на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, а тому касаційна скарга підлягає відхиленню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування, на підставі якого ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_4 отримала в дар житловий будинок АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбишем С. М. та зареєстрований в реєстрі за № 283.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності відповідача ОСОБА_4 на зазначений будинок (а. с. 6).
26 жовтня 2014 року позивач переніс гостре порушення мозкового кровообігу в басейні лівої середини мозкової артерії за ішемічним типом, наслідком якого є, серед інших - елементи сенсорної та амнестичної афазії.
Згідно доданих до позовної заяви копій медичних документів, а саме, - висновків психолога, виписок з медичних карт стаціонарного хворого, виписки з медичної карти амбулаторного хворого (а. с. 8-11, 27-30) судами встановлено, що ці медичні документи стосуються періоду часу після укладення спірного договору дарування. Психологічний діагноз: легка деменція на фоні органічного ураження центральної нервової системи. Позивач періодично проходить стаціонарне лікування в умовах Полтавської обласної клінічної лікарні. При цьому діагноз та неврологічний статус позивача залишається практично незмінним, кожного разу відмічається покращення його стану, покращення памʼяті, уваги та мови. Із цих же медичних документів слідує, що позивачу рекомендовано диспансерний нагляд лікарів, періодичні курси стаціонарного лікування один раз на рік, прийом медичних препаратів.
Відомостей про те, що позивач потребує постійного стороннього догляду медичні документи не містять.
Згідно повідомлення Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області ОСОБА_4 зареєстрована в АДРЕСА_2, але фактично за зазначеною адресою не проживає (а. с. 16).
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2009 року у справі № 2-118/09 розірвано шлюб між позивачем ОСОБА_3 та третьою особою ОСОБА_6, укладений 22 листопада 1987 року (а. с. 97)
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.