Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 750/10813/15-к
провадження № 51-1428км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Мазура М. В., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Ковальчука О. С.,
захисників Потапової С. М., Якуби Г. О.,
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката Потапової С. М. та захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката Якуби Г. О. на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 22 серпня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015270000000149, за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. СморшкиКозелецького району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця
с. Смош Прилуцького району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 квітня 2016 року:
- ОСОБА_3 визнано невинуватим у предʼявленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК та виправдано у звʼязку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення;
- ОСОБА_4 визнано невинуватим у предʼявленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК та виправдано у звʼязку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.
Згідно з цим же вироком повернуто заставу, внесену за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заставодавцям; скасовано ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно ОСОБА_4 та вирішено долю речових доказів.
Апеляційний суд Чернігівської області 22 серпня 2017 року, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок місцевого суду та ухвалив свій вирок, яким:
- ОСОБА_3 визнав винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із позбавленням права обіймати посади, повʼязані зі здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності, окрім його житла. На підставі ст. 54 КК суд застосував до ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення пʼятого рангу державного службовця;
- ОСОБА_4 визнав винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади, повʼязані зі здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки, з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності, окрім його житла. На підставі ст. 54 КК суд застосував до ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення одинадцятого рангу державного службовця.
За цим же вироком повернуто заставу, внесену за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заставодавцям; ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно ОСОБА_4 залишено в силі та вирішено долю речових доказів.
Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винуватими у вчиненні одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за невчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням, за таких обставин.
ОСОБА_3, будучи призначеним на посаду начальника Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області згідно з наказом від 9 червня 2012 року № 96-к, обіймаючи посаду, що відповідно до ст. 25 Закону України "Про державну службу" відноситься до 4-ї категорії посад державних службовців, а тому відповідно до примітки 2 до ст. 368 КК будучи службовою особою, котра займає відповідальне становище, в неустановлений слідством час почав використовувати своє становище, повʼязане з перебуванням на вказаній посаді з метою отримання неправомірної вигоди від своїх підлеглих за ненакладення на них стягнень, а також сприяння у проходженні служби.
Реалізуючи свій умисел та бажаючи убезпечити себе, ОСОБА_3 запропонував одержувати неправомірну вигоду від підлеглих працівників начальнику Управління ветеринарної медицини в Прилуцькому районі Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області ОСОБА_4, на що той погодився.
Надалі, у червні 2015 року, ОСОБА_3 у телефонній розмові повідомив ОСОБА_4 про необхідність збирати для нього з керівників районних управлінь ветеринарної медицини в Чернігівській області щомісячно неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 8000 грн та 100 л пального за невжиття заходів дисциплінарного впливу за наслідками здачі звітів.
Після цього ОСОБА_4, виконуючи спільний із ОСОБА_3 умисел, висунув ряду начальників районних управлінь ветеринарної медицини в Чернігівській області вимогу надати ОСОБА_3 через нього неправомірну вигоду у вигляді грошей на суму 2000 грн та 25 л пального з кожного.
Так, 25 червня 2015 року о 09:25 ОСОБА_4 висунув начальнику Управління ветеринарної медицини в Ічнянському районі ОСОБА_6 в ході телефонної розмови незаконну вимогу передати для ОСОБА_3 під час здачі звітів неправомірну вигоду у вигляді грошей на суму 2000 грн та 25 л пального.
Надалі, 8 липня 2015 року, в м. Чернігові на подвірʼї ветеринарної медицини в Чернігівській області (вул. 1-го Травня, 180 у м. Чернігові) ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 обумовлену неправомірну вигоду на суму 2000 грн та 500 грн як компенсацію за 25 л пального, які ОСОБА_4 у свою чергу передав ОСОБА_3 Після цього, в той самий день вище вказані гроші були вилучені у службовому кабінеті ОСОБА_3
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Потапова С. М. порушує питання про скасування вироку апеляційного суду у звʼязку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та закриття кримінального провадження. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник зазначає, що апеляційний суд дав неправильну правову оцінку службовим повноваженням ОСОБА_3, оскільки останній не мав повноважень на притягнення до дисциплінарної відповідальності та сприяння просуванню по службі підлеглих працівників. Стверджує, що вказаний суд при ухваленні рішення не взяв до уваги показань свідків про те, що гроші, які передавалися від начальників територіальних управлінь ветеринарної медицини, передбачалися для потреб воїнів АТО, а не були предметом неправомірної вигоди. Натомість апеляційний суд послався на матеріали негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), які не містять жодних доказів того, що гроші передавалися саме як неправомірна вигода, а не на потреби АТО. На думку захисника, апеляційний суд обґрунтував вирок доказами, які суд першої інстанції при ухваленні виправдувального вироку визнав такими, що зібрані органом досудового розслідування з порушенням КПК, зокрема щодо фактів передачі та вилучення предмета неправомірної вигоди. Скаржник у скарзі вказує на те, що всупереч вимог ст. 374 КПК апеляційний суд в резолютивній частині вироку не зазначив свого рішення про залік досудового тримання під вартою засуджених.
У касаційній скарзі та змінах до неї захисник Якуба Г. О. просить скасувати вирок апеляційного суду у звʼязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у звʼязку з відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції при ухваленні вироку вийшов за межі обвинувачення, визначаючи роль ОСОБА_3 у вчиненні злочину. За твердженням скаржника, вказаний суд залишив поза увагою те, що усупереч вимогам ст. 290 КПК сторона обвинувачення не відкрила стороні захисту ухвал апеляційного суду, відповідно до яких проводились НСРД, внаслідок чого, на думку скаржника, обґрунтував вирок недопустимими доказами, а саме протоколами НСРД. Вказує на те, суд необґрунтовано взяв до уваги заяви та рапорти, які не можуть бути розцінені як докази у кримінальному провадженні, а також не звернув уваги на факт проведення обшуку службового кабінету ОСОБА_3 без ухвали слідчого судді. Захисник вважає, що ОСОБА_3 не мав повноважень вирішувати питання, повʼязані із просуванням підлеглих працівників по службі чи притягненням їх до дисциплінарної відповідальності, що виключає наявність в його діях відповідальності за одержання неправомірної вигоди. Стверджує, що апеляційний суд невмотивовано не взяв до уваги показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17та ОСОБА_18, а також не врахував того факту, що свідок ОСОБА_6 жодних грошей ОСОБА_3 не передавав, із приводу цього з ним не спілкувався, та залишив поза увагою те, що згідно з протоколом огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_6 було вручено 10 купюр номіналом по 200 грн та 5 купюр номіналом по 100 грн, у той час як на відео при вилученні зафіксовано лише 1 купюру номіналом 100 грн. Крім того, захисник вказує на те, суд апеляційної інстанції, постановляючи вирок, не вирішив питання щодо зарахування у строк відбування покарання ОСОБА_3 строку його перебування під вартою в період з 8-го по 11 липня 2015 року.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Потапова С. М. підтримала свою касаційну скаргу, просила скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження. Захисник Якуба Г.О. підтримала свою касаційну скаргу зі змінами та просила її задовольнити.
Засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_4 підтримали касаційні скарги своїх захисників.
Прокурор, який узяв участь у касаційному розгляді, заперечив проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, просив рішення апеляційного суду залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Такими порушеннями є ті, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).