Постанова
іменем України
26 березня 2019 року
м. Київ
справа № 752/3929/15-к
провадження № 51-6541км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,
прокурора Гаврилюка С.М.,
виправданої ОСОБА_1,
захисників Журбас В.І. та Устенка І.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 4 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 2 березня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100010009746, щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Полтави, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
яку визнано невинуватою у предʼявленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 4 серпня 2015 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у предʼявленому обвинуваченні за ч. 1
ст. 309 КК та виправдано за недоведеністю вчинення нею цього кримінального правопорушення.
Цим же вироком вирішено питання щодо речового доказу.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 2 березня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувалась у тому, що вона у невстановлені досудовим розслідуванням час, місці та спосіб незаконно без мети збуту придбала особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс та стала незаконно зберігати його при собі без мети збуту.
Після цього, 29 жовтня 2014 року приблизно о 18-ій годині 00 хвилин ОСОБА_1, яка перебувала за адресою: АДРЕСА_2, затримали працівники міліції за підозрою у незаконному зберіганні наркотичних засобів та викликали слідчо-оперативну групу Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві. Слідчий за участю двох понятих у квартирі № 2 за вказаною адресою за місцем тимчасового мешкання ОСОБА_1 виявив та вилучив паперовий згорток з речовиною рослинного походження - канабісом, що є особливо небезпечним наркотичним засобом, маса якого в перерахунку на суху речовину становила 7,05 г, яку ОСОБА_1 раніше незаконного придбала та зберігала при собі без мети збуту.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 309 КК як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
За цим обвинуваченням суд першої інстанції виправдав ОСОБА_1 за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК.
Своє рішення суд мотивував тим, що стороною обвинувачення не здійснено відповідно до ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту, а тому суд не має права допустити як докази обвинувачення відомості, що містяться в протоколі огляду місця події, висновку експерта та постанові про визнання речовими доказами.
Крім того, судом визнано недопустимим доказом протокол огляду квартири АДРЕСА_2 у звʼязку з проведенням цієї слідчої (розшукової)дії без дозволу слідчого судді.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), вказуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає необґрунтованим виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК і не погоджується з рішенням про визнання доказів недопустимими та про неможливість допустити відомості, що містились у досліджених матеріалах та показаннях, як докази. При цьому вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст. 94 КПК, посилаючись на те, що не надано належної оцінки всім доказам у їх сукупності, що суттєво вплинуло на законність прийнятих ними рішень. На думку прокурора, стороною обвинувачення з дотриманням вимог ст. 290 КПК було надано стороні захисту доступ до матеріалів досудового розслідування та відкрито матеріали кримінального провадження для ознайомлення. Вказує на законність підстав для проникнення співробітників міліції до житла та проведення там огляду, а тому вважає необґрунтованим визнання даних протоколу огляду місця події недопустимим доказом. Зазначає, що судом було досліджено показання свідка обвинувачення ОСОБА_4, але не надано їм належної оцінки. Стверджує про порушення таємниці нарадчої кімнати, посилаючись на те, що вирок проголошено не в повному обсязі. Вважає, що всупереч вимогам ст. 419 КПК апеляційний суд належно не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора і не навів підстав, на яких визнав її необґрунтованою. Крім того, вказує на те, що судом не вжито всіх можливих процесуальних заходів для сприяння стороні обвинувачення в реалізації права на подання доказів.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Гаврилюк С.М. вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Виправдана ОСОБА_1, захисники Журбас В.І. та Устенко І.Л. заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора, вважаючи її необґрунтованою.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Гаврилюка С.М., виправданої ОСОБА_1, захисників Журбас В.І. та Устенка І.Л., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дослідив зібрані у ньому докази в їх сукупності, перевірив доводи сторони обвинувачення та захисту, забезпечивши сторонам кримінального провадження передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обовʼязків, та обґрунтовано виправдав ОСОБА_1 за ч. 1
ст. 309 КК, визнавши недоведеним, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченою.
Так, під час судового розгляду прокурором надавалися для доведення винуватості ОСОБА_1 протокол огляду місця події від 29 жовтня 2014 року, висновок експерта від 11 листопада 2014 року № 706 та постанова про визнання речовими доказами.
У суді допитувався також свідок ОСОБА_4, який повідомив, що в його присутності як понятого проводився огляд у квартирі, під час якого на питання працівників міліції, чи має ОСОБА_1 при собі щось заборонене, вона витягла з кишені пакетик з речовиною рослинного походження.
А відповідно до висновку експерта суха подрібнена речовина рослинного походження, вилучена у ОСОБА_1, є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, маса якого в перерахунку на суху речовину становила 7,05 г.
Приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1 невинуватою за предʼявленим їй обвинуваченням, суд обʼєктивно зʼясував обставини кримінального провадження, дав оцінку дослідженим доказам за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК, і зазначив підстави для виправдання обвинуваченої із наведенням мотивів, з яких відкинув докази обвинувачення. А тому викладені ним висновки у вироку колегія суддів визнає правильними.
На підтвердження цього висновку суд вказав, що відповідно до ст. 290 КПК стороною обвинувачення не відкрито матеріалів іншій стороні, а тому надані нею відомості, що містяться в цих матеріалах, не можуть визнаватися доказами.
Крім того, судом встановлено, що огляд квартири АДРЕСА_2 було проведено з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, у звʼязку з чим отримані в такий спосіб докази є недопустимими. А інших додаткових доказів, які було б отримано у спосіб, визначений КПК, і які суд міг допустити як докази, прокурором не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Обовʼязок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. А обовʼязок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає (ст. 92 КПК).
Відповідно до положень ст. 290 КПК, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобовʼязаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (ч. 1). Прокурор або слідчий за його дорученням зобовʼязаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти помʼякшенню покарання (ч. 2).
Оголошення сторонам про завершення досудового розслідування і відкриття матеріалів іншій стороні є процесуальною гарантією здійснення права на захист підозрюваним та одночасно одним із засобів перевірки повноти і всебічності проведеного досудового розслідування.
Сторонам кримінального провадження, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ.
Поряд з тим сторони кримінального провадження зобовʼязані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів (ч. 9 ст. 290 КПК).
При цьому закон не визначає певної форми процесуального документа, яким би підтверджувався факт надання доступу та ознайомлення з матеріалами провадження, а лише встановлює, що цей факт повинен бути письмово підтверджений самим учасником кримінального провадження, якому надано доступ. Такі письмові документи повинні додаватися до матеріалів кримінального провадження як підтвердження того, що кожна із сторін виконала свої обовʼязки і не порушила прав учасників кримінального провадження (зокрема, права вимагати відкриття матеріалів провадження та права на ознайомлення з цими матеріалами).
Водночас ч. 10 ст. 290 КПК регламентовано спеціальний порядок встановлення факту надання протилежній стороні доступу до матеріалів кримінального провадження. Так, у разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобовʼязаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів.
Таким чином, обмеження строку для ознайомлення з матеріалами, до яких надано доступ у порядку ст. 290 КПК, допускається лише на підставі ухвали слідчого судді, якою встановлено певний строк для такого ознайомлення.
Іншого порядку підтвердження факту відкриття матеріалів стороною кримінального провадження протилежній стороні в разі зловживання нею своїми процесуальними правами (зволікання при ознайомленні з матеріалами або відмови у письмовому підтвердженні факту надання доступу до матеріалів) КПК не передбачає.
Проте як на підтвердження виконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК прокурор послався на протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 27 лютого 2015 року, в якому зазначено, що в приміщенні кабінету № 322 Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві в присутності двох понятих (ОСОБА_5 і ОСОБА_6.) підозрювана ОСОБА_1, її захисники Журбас В.І. та Устенко І.Л. відмовилися засвідчити підписами підтвердження факту надання доступу до матеріалів досудового розслідування та від ознайомлення з цими матеріалами.
Однак, як про це слушно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, цей протокол сам по собі не є підтвердженням факту відкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження в розумінні положень ст. 290 КПК.