Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 308/21758/13-ц
провадження № 61-44343св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЛеськоА. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
заявник - Департамент міського господарства Ужгородської міської ради,
заінтересовані особи: реєстраційна служба Ужгородського міськрайонного управління юстиції, Ужгородська міська рада,
особа, які не брала участі у справі - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюОСОБА_5, поданою адвокатом Студеняк Оксаною Станіславівною, на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 29 березня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2013 року Департамент міського господарства Ужгородської міської ради звернувся до суду із заявою про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади Ужгородської міської ради.
Заява мотивована тим, що у АДРЕСА_1, розташовані сарай літ. "Г" вартістю 8 382,00 грн та навіс літ. "Е" вартістю 783,00 грн, власник яких невідомий. Рішенням виконкому Ужгородської міської ради від 07 листопада 2012 року № 405 було зобовʼязано Департамент міського господарства Ужгородської міської ради взяти на баланс тимчасову споруду сарай на прибудинковій території на АДРЕСА_1, а станом на
01 грудня 2013 року сплив рік з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі. Крім того, Департаментом міського господарства наказом від 18 вересня
2013 року № 183 проведено оцінку та зараховано на баланс Департаменту вказані господарські будівлі.
У звʼязку з викладеним заявник просив передати у власність територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради господарські будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, а саме: сарай літ. "Г" вартістю 8 382,00 грн та навіс літ. "Е" вартістю 783,00 грн.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від
20 серпня 2014 року заяву Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради задоволено.
Передано безхазяйну нерухому річ - сарай літ. "Г" та навіс літ. "Е", що знаходяться на АДРЕСА_1, у комунальну власність територіальної громади міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нерухоме майно: сарай літ. "Г" та навіс літ. "Е", які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є безхазяйними, і з дня взяття їх на облік Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради 07 листопада 2012 року сплив один рік, тому дана безхазяйна нерухома річ підлягає передачі у комунальну власність територіальної громади м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради.
Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 29 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення суду першої інстанції від 20 серпня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Заяву Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади Ужгородської міської ради залишено без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що під час розгляду справи у порядку окремого провадження апеляційним судом було встановлено, що існує спір про право, який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження, тому відповідно до частини шостої статті 235 ЦПК України 2004 року заяву Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради необхідно залишити без розгляду.
У вересні 2018 року ОСОБА_5, через свого адвоката Студеняк О. С., подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції була постановлена апеляційним судом при неповному зʼясуванні всіх обставин справи. Зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції скасовуючи законне рішення суду першої інстанції, дійшов неправильного висновку зі змісту апеляційної скарги особи, яка не брала участі у розгляді справи ОСОБА_4, що виниклі у справі правовідносини не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, у звʼязку з тим, що є спір про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.