Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 127/9949/18
провадження № 61-1812св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М., Войтка Ю. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про повернення коштів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_5 є власником житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за цією ж адресою. 02 вересня 2008 року між сторонами досягнуто усної домовленості щодо купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1, з яких частина земельної ділянки розміром 0,0600 га перебувала в оренді у відповідача, а інша частина - у власності, за ціною 69 000,00 доларів США. Договір купівлі-продажу повинен був бути укладений після введення відповідачем в експлуатацію самочинно зведених споруд і оформлення права власності на земельну ділянку площею 0,0600 га. На підтвердження своїх намірів та з метою виконання угоди 24 жовтня 2008 року він передав відповідачеві 47 000,00 доларів США як завдаток, про що останньою складено розписку. При цьому, позивач разом із сімʼєю поселився у вказаному будинку, проте йому стало відомо, що інша особа займається питанням оформлення орендованої ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0, 0600 га. На початку квітня 2018 року сторони домовилися про зменшення суми доплати за будинок, та 24 квітня 2018 року з метою укладення договору купівлі-продажу зустрілися в нотаріальній конторі, де позивачу стало відомо, що офіційно на праві власності ОСОБА_5 належить земельна ділянка площею 0,1000 га, а також остання інвентаризація будинку проводилася у 2008 році, в звʼязку з чим неможливо встановити наявність чи відсутність самочинно збудованих приміщень. Із цих підстав нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Враховуючи те, що договір купівлі-продажу не був укладений у звʼязку з відсутністю у відповідача необхідного обсягу документів, що свідчить про односторонню відмову від взятих на себе зобовʼязань, передана ним сума коштів у сумі 47 000,00 доларів США, що станом на 26 квітня 2018 року за офіційним курсом Національного банку України становить 1 234 715, 62 грн підлягає поверненню на користь позивача як аванс, а тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму коштів у розмірі 1 234 715, 62 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на час надання відповідачем розписки були відсутні перешкоди для укладення договору купівлі-продажу з підстав, що в технічному паспорті на житловий будинок від 17 вересня 2008 року відсутні вказівки про наявність самовільних побудов, відповідач виконала свої зобовʼязання щодо передачі житлового будинку покупцеві, позивач зі своєю сімʼєю проживає у спірному будинку, зареєстрований у ньому та впродовж десяти років використовує його для власних потреб, при цьому можливість укладення договору купівлі-продажу не вичерпана і не втрачена, оскільки відповідач неодноразово виражала готовність оформити договір купівлі-продажу, тобто права позивача відповідачем не порушені.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму авансу в розмірі 1 234 715,62 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 виконала свої зобовʼязання за договором купівлі-продажу, оскільки передала житловий будинок для проживання позивачу разом із його сімʼєю не ґрунтуються на нормах матеріального права, оскільки договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку не був укладений, а отже сам по собі факт реєстрації і проживання сімʼї позивача у вказаному приміщенні не підтверджує укладення правочину.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У січні 2019 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що встановлені апеляційним судом обставини не відповідають дійсності, оскільки всі документи, необхідні для укладання у 2008 році договору купівлі-продажу у неї були, проте договір не був укладений з вини позивача, який не мав всієї суми коштів для виплати, при цьому 24 квітня 2018 року ОСОБА_4 запросив її до нотаріуса для консультації які документи треба підготувати для укладання договору, в свою чергу, вона подала нотаріусу всі документи, які були у неї готові станом на 2008 рік, проте нотаріус повідомив про необхідність оновлення документів, у тому числі виготовлення нового технічного паспорта та нової оцінки обʼєктів продажу, на що вона, виконуючи вказівки нотаріуса замовила новий техпаспорт, при виготовленні якого зʼясувалося, що позивач, який протягом останніх десяти років проживав та був прописаний у належному їй будинку, без її відома та дозволу знищив належне їй приміщення сараю та звів самочинну прибудову до житлового будинку. Протягом десяти років вона мала бажання оформити договір купівлі-продажу належного їй домоволодіння. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на час написання нею розписки були відсутні перешкоди для укладення договору купівлі-продажу з підстав, що у технічному паспорті на житловий будинок від 17 вересня 2008 року відсутні вказівки про наявність самовільних побудов, а вона, в свою чергу, виконала зобовʼязання щодо передачі житлового будинку покупцеві. Враховуючи наведене, висновок апеляційного суду про те, що підставою для відмови у посвідченні договору стала відсутність відповідного комплекту документів у продавця є неправильним та суперечить матеріалам справи.
У березні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що у нього на момент усної домовленості була фінансова можливість придбати будинок та земельну ділянку, при умові правильно оформлених продавцем документів, проте договір купівлі-продажу не був оформлений з вини відповідача, яка так і не надала відповідних документів для укладення угоди, в результаті чого 24 квітня 2018 року нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на неї.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ЦПК України (у редакції на час його ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, що ОСОБА_5 є власником житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 09 червня 2005 року державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 4-888.
За змістом вказаного свідоцтва, відповідно до відомостей, викладених в довідці-характеристиці, виданої КП "Вінницьке обласне обʼєднане бюро технічної інвентаризації" 27 травня 2005 року за № 4541, на земельній ділянці розташовано: житловий будинок "А", сам.об.цег., 1959 року побудови, огорожа № 1-2, криниця К, сараї Б, В, погріб п/Б.
У той же час, самовільно зведені: житловий будинок Д, житловою площею 74,7 кв. м, сіни а, сараї б, в, вбиральня Г до свідоцтва про право на спадщину не включені.
У технічному паспорті на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1, виготовленому 16 травня 2005 року КП "Вінницьке обласне обʼєднане бюро технічної інвентаризації" наявні відмітки про самовільно збудовані сіни літера "а", площею 10,8 кв. м, сараї б, в, вбиральню "Г", а також будинок "Д".
На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого 15 листопада 2007 року на підставі рішення Вінницької міської ради від 30 березня 2007 року № 895, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2.
Відповідно до договору оренди землі від 11 серпня 2006 року Вінницькою міською радою, на підставі рішення від 04 липня 2006 року за № 232, надано ОСОБА_5 у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, строком на 4 роки 10 місяців із моменту прийняття рішення Вінницькою міською радою про надання земельної ділянки в оренду.
25 вересня 2015 року між Вінницькою міською радою та ОСОБА_5 укладена угода про поновлення договору оренди земельної ділянки від 11 серпня 2006 року, площею 0,0269 га, під городництво, терміном на 4 роки 10 місяців, з моменту прийняття рішення міською радою.
Відповідно до пункту 3 угоди вона набуває чинності з дня її підписання сторонами та діє до 28 червня 2020 року.
За замовленням ОСОБА_5, КП "Вінницьке обласне обʼєднане бюро технічної інвентаризації" виготовлений новий технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 від 17 вересня 2008 року, в якому відсутні відмітки про наявність самочинного будівництва, а також записи про наявність приміщень сіней літера "а", площею 10,8 кв. м, сараїв б, в, вбиральні "Г", а також будинку "Д".
Згідно з актом поточних змін від 15 вересня 2008 року під час обстеження в натурі будинковолодіння по АДРЕСА_1 виявлено знесення сараїв "в", "б", вбиральні "Г", прибудови "а", заміряно земельну ділянку та виявлено віддані землі, площею 0,03 га сусідці по АДРЕСА_2, де остання самочинно побудувала новий збудований будинок.
24 жовтня 2008 року ОСОБА_5 склала розписку про те, що вона отримала від ОСОБА_4 завдаток у сумі сорок сім тисяч доларів США за будинок, що належить їй за адресою: АДРЕСА_1, вартість якого 69 000,00 доларів США. В розписці зазначено, що будинок може бути куплений за готівку або іпотеку. Ця розписка підписана ОСОБА_5, ОСОБА_4 та двома свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_5.
Згідно з відмітками у паспорті ОСОБА_4, із 02 грудня 2008 року його зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1.
Позивачем не заперечується, що з вересня 2008 року і до цього часу він разом із своєю дружиною та дочкою фактично проживає у житловому будинку, який мав намір придбати у відповідача.