Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 381/78/18
провадження № 61-44195св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - Орган опіки та піклування Фастівської районної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Київської області від 13 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Мережко М. В., Лівінського С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, третя особа - Орган опіки та піклування Фастівської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у період із 16 вересня 2006 року по 14 грудня 2010 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, в якому у них народилася донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є інвалідом з дитинства. З липня 2010 року стосунки між подружжям припинилися, відповідач не приймає участі у вихованні, лікуванні та утриманні доньки, не виконує батьківських обовʼязків, передбачених законом та моральними засадами суспільства, самоусунулася від спілкування з дитиною, не займається її вихованням.
Враховуючи наведене, позивач просив позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2018 року позов задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_5 щодо малолітньої ОСОБА_7 Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_2 у розмірі ј частини усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не займається вихованням своєї дочки і ухиляється від своїх обовʼязків із її утримання та виховання, не спілкується з нею і не проявляє турботи, взяв за основу висновок органу опіки та піклування Фастівської РДА від 21 грудня 2017 року № 06-21/4233, відповідно до якого є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини позбавлення батьківських прав ОСОБА_8 щодо малолітньої ОСОБА_2 При визначенні розміру аліментів суд врахував рівність обовʼязку батьків щодо утримання дитини, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також інші обставини, визначені статтею 182 СК України.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 13 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обовʼязків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, обʼєктивного зʼясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обовʼязків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава для позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обовʼязками. Проте наявні в матеріалах справи докази, зокрема висновок органу опіки та піклування, рапорт дільничного інспектора, акт обстеження не є достатніми та належними доказами ухилення відповідача від виконання батьківських обовʼязків.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У вересні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Київської області від 13 серпня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що судом апеляційної інстанції при винесенні рішення не взято до уваги, що відповідач покинула доньку - інваліда та вирішила проживати окремо, тобто фактично самоусунулася від виконання батьківських обовʼязків, не спілкується з дитиною, не цікавиться її життям, здоровʼям та розвитком. Рішення апеляційного суду необґрунтоване та невмотивоване, а тому порушує права, які закріплені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розвитку в такому його елементів як мотивування судового рішення судом.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на неї.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ЦПК України (у редакції на час його ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, що у період із 16 вересня 2006 року по 14 грудня 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилася донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1, виданого 01 березня 2016 року УСЗН Фастівської РДА ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом з дитинства.
Відповідно до висновку від 21 грудня 2017 року № 06-21/4233, органу опіки та піклування Фастівської РДА Київської області визнав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_8 щодо малолітньої доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, з урахуванням того, що мати усунулася від виховання своєї дитини, не виконує передбачених статтею 150 СК України обовʼязків.
Нормативно-правове обґрунтування
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обовʼязки у сімейних відносинах, шлюбі та сімʼї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обовʼязковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обовʼязки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобовʼязані піклуватися про здоровʼя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обовʼязків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обовʼязки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.