Постанова
Іменем України
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 487/3308/16-ц
провадження № 61-32177ск18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", подану представником Сулимою Вадимом Володимировичем, на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2017 року у складі головуючого-судді Щербини С. В. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 21 березня 2018 року, у складі суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З ., Темнікової В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - ПАТ "СК "Арсенал Страхування") про стягнення невиплаченого страхового відшкодування.
Позовна заява мотивована тим, що 16 червня 2015 року між нею та ПАТ "СК "Арсенал Страхування" було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 108/15-Т/М, а саме автомобіля НОМЕР_1, 2011 року випуску.
30 грудня 2015 року її автомобіль було викрадено. За даним фактом 31 грудня 2015 року порушено кримінальне провадження. ОСОБА_4 своєчасно повідомила страхову компанію про викрадення належного їй автомобіля та надала необхідні документи для виплати страхового відшкодування. На її письмове звернення про виплату страхового відшкодування згідно умов договору страхування, ПАТ "СК "Арсенал Страхування" до теперішнього часу виплату страхового відшкодування не здійснило.
Враховуючи наведене, позивач просила суд, стягнути з ПАТ "СК "Арсенал Страхування" на свою користь суму страхового відшкодування у розмірі 343500,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "СК "Арсенал Страхування" на користь ОСОБА_4 343500,00 грн. страхового відшкодування. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 30 грудня 2015 року був викрадений належний позивачу автомобіль, однак в порушення умов договору страхова компанія не виплатила позивачу страхове відшкодування у передбачені договором страхування строки, що є підставою для стягнення з ПАТ "СК "Арсенал Страхування" страхового відшкодування.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 21 березня 2018 року рішення суду першої інстанції змінено.
Стягнуто з ПАТ "СК "Арсенал страхування" на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 273791,00 грн та судовий збір у розмірі 1970,00 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду в частині покладення на відповідача обовʼязку щодо сплати страхового відшкодування є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Однак визначаючи розмір страхового відшкодування, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що належний позивачу транспортний засіб на момент укладення договору добровільного страхування неодноразово був обʼєктом дорожньо-транспортних пригод (далі - ДТП), а після ДТП, яка сталася 28 грудня 2014 року його було відновлено, про що не було відображено в договорі, тому змінив рішення суду першої інстанції в цій частині та в частині розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, ПАТ "СК "Арсенал страхування" просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач, при укладенні договору страхування на страхувальника покладається обовʼязок надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику, повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо обʼєкта, який страхується, однак позивач свідомо приховала факти, які мають важливе значення для встановлення розміру страхового відшкодування, оцінки страхових ризиків, а саме ОСОБА_4 не повідомила про існування попередніх договорів страхування автомобіля, наявність пошкоджень, страхових випадків з даним транспортним засобом, їх кількість та загальну суму виплат, здійснення ремонту цього автомобіля.
Крім того, позивач не вказала в заяві про те, що вона втратила свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яке було видано на її дівоче прізвище ОСОБА_4, а потім зробила інше, саме перед написанням заяви на страхування, вже на прізвище ОСОБА_4. Втрата реєстраційних документів є суттєвою обставиною при страхуванні по ризику "викрадення".
Також, суд апеляційної інстанції застосував норму, яка не підлягає застосуванню, а саме: спірні правовідносини, що виникли із договору добровільного майнового страхування транспортного засобу не регулюються Законом України "Про обовʼязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а тому зазначена норма не може до них застосовуватися.
08 червня 2018 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу, в якому вона зазначала, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для її скасування немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Судами встановлено, що 16 червня 2015 року між ПАТ "СК "Арсенал Страхування" та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №108/15-Т/М, належного ОСОБА_4 автомобіля НОМЕР_2 (далі - договір).
Згідно пункту 10 вищезазначеного договору страхова сума становить 330000,00 грн.
Відповідно до пунктів 22.2, 22.2.1. договору до страхових ризиків відносяться, зокрема викрадення - незаконне заволодіння транспортного засобу шляхом крадіжки, грабежу, розбою під час його знаходження в будь-якому місці в будь-який час.
Франшиза (безумовна в % від страхової суми у разі викрадення - 16500,00 грн, що складає 5% від страхової суми (пункти 12, 12.1.)).
В подальшому, 16 грудня 2015 року між ПАТ "СК "Арсенал Страхування" та ОСОБА_4 до договору було укладено додаткову угоду, якою збільшено страховий платіж та страхову суму до 360000,00 грн. Всі інші положення договору залишилися незмінними.
Згідно витягу з кримінального провадження від 31 грудня 2015 року №12015150030006786, належний ОСОБА_4 автомобіль НОМЕР_2 30 грудня 2015 року було викрадено невстановленою особою.
В той же день ОСОБА_4 звернулась до страхової компанії із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобовʼязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно статті 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, які ґрунтуються на всебічному, повному, обʼєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звʼязок доказів у їх сукупності.