Постанова
Іменем України
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 523/12495/15-ц
провадження № 61-22378св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В.О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта банк",
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа - Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" на рішення Суворовського районного суду м. Одеса від 30 березня 2016 року у складі судді Пепеляшкова О. С. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 лютого 2017 року у складі колегії суддів Погорєлової С. О., Цюри Т. В., Сидоренко І. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" (далі - ПАТ "Дельта банк") звернулося до ОСОБА_4, третя особа - Суворовська районна адміністрація Одеської міськоїв особі органу опіки та піклування про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.
Позов обґрунтовано тим, що 19 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 11395937000, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобовʼязання щодо видачі кредиту в сумі 65 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,50 % річних, строком до 19 вересня 2028 року, а ОСОБА_4 зобовʼязався своєчасно повернути всю суму кредиту, відсотки та дотримуватися строків та умов, вказаних у договорі.
У забезпечення виконання зобовʼязань між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 19 вересня 2008 року укладено договір іпотеки № б/н, предметом якого є: квартира АДРЕСА_1.
08 грудня 2011 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами договорами.
У звʼязку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору позивача просив суд урахунок виконання зобовʼязань за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання за ним права власності на вказану квартиру (а.с. 1-6).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Суворовського районного суду Одеської області від 30 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 лютого 2017 року, в позові ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно. Позивач не надав доказів звернення до державного реєстратора для реєстрації права власності на іпотечне майно та підстав для відмови у державній реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2017 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося до суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
13 травня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ "Дельта Банк".
У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що при ухвалені оскаржуваних рішень суди не врахували, що згідно з положеннями частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.
Заперечень на касаційну скаргу не подано
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19 вересня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПAT"УкрСиббанк", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 11395937000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 65 000,00 доларів США зі сплатою 14,5 % річних, з кінцевим терміном повернення до 19 вересня 2028 року (а. с. 7-8).
З метою забезпечення виконання грошових зобовʼязань за вказаним кредитним договором, між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір від 19 вересня 2008 року за умовами якого останній передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 30-33).
08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу права вимоги, за яким ПАТ "Дельта Банк" набуло право вимоги за кредитами, зокрема за кредитним договором та договором іпотеки, укладеними з ОСОБА_4
Унаслідок неналежного виконання грошових зобовʼязань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 06 липня 2015 року складала 124 472,00 доларів США та 290 066,75 грн (а. с. 34).
Згідно з пунктом 4.5 договору іпотеки звернення стягнення за рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса здійснюються відповідно до Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до пункту 4.6 договору іпотеки звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору іпотеки та відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Законом України "Про іпотеку" передбачено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовʼязків.
Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовʼязковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обовʼязковим для виконання сторонами.