Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 266/4907/16-ц
провадження № 61-35949св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 березня 2017 року у складі судді Д"яченко Д. О. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Пономарьової О. М., Ткаченко Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що з 05 лютого 2013 року вона перебуває із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Із грудня 2015 року шлюбні відносини із відповідачем припинені, син проживає разом із нею. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, хоча має таку можливість, отримуючи дохід від закордонних рейсів як моряк.
Враховуючи наведене, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн щомісячно.
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі щомісячно у розмірі 5 000,00 грн, починаючи з 27 грудня 2016 року та до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із матеріального становища платника аліментів, відсутність відомостей про наявність у відповідача постійного місця роботи або стабільної роботи на території України.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів із додержанням норм матеріального права та максимально можливим урахуванням інтересів дитини, тобто виконав свій обовʼязок щодо забезпечення спеціального захисту прав дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, які передбачені статтею 27 Конвенції про права дитини.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У травні 2017 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 квітня 2017 року, в якій просить змінити зазначені судові рішення в частині розміру аліментів, зменшити розмір стягнутих з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина до 700,00 грн щомісячно, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що висновок судів про можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 5 000,00 грн не відповідає фактичним обставинам справа, оскільки одноразове отримання коштів у розмірі 27 107,00 доларів США не може підтверджувати реальну можливість платника сплачувати такий розмір аліментів щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Ухвалюючи оскаржувані рішення суди поставили відповідача у скрутне матеріальне становище. Також судами не взято до уваги стан здоровʼя відповідача, який потребує лікування та витрачання на це коштів. Не можна погодитися з висновками суду щодо відсутності доказів перебування на утриманні відповідача брата-інваліда та непрацездатної матері - інваліда третьої групи, оскільки вказані факти підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, судами не взято до уваги, що обовʼязок з утримання дітей покладено на обох батьків.
У липні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких просила касаційну скаргу відхилити, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на неї.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України (у редакції на час ухвалення судових рішень у справі) щодо законності та обґрунтованості.
Судами встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 лютого 2013 року, в якому у них народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2016 року шлюб між сторонами розірвано.
Син сторін проживає з позивачем, при цьому відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
У період 2003-2014 роки ОСОБА_5 неодноразово був працевлаштований на судна іноземних судновласників, із 08 травня до 30 жовтня 2015 року та з 22 квітня до 16 листопада 2016 року перебував у рейсах другим помічником капітана. Перетинав державний кордон України: виїзд 07 травня 2015 року - вʼїзд 31 жовтня 2015 року та виїзд 22 квітня 2016 року - вʼїзд 16 листопада 2016 року.
За період із 02 червня до 27 жовтня 2015 року ОСОБА_5 отримав дохід у вигляді заробітної плати у розмірі 20 500,00 доларів США, за період із 13 червня до 28 листопада 2016 року у розмірі 27 107,00 доларів США.