Постанова
Іменем України
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 428/364/18-ц
провадження № 61-40742св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
ОлійникА. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 травня 2018 року у складі судді Журавель Т. С. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 25 червня 2018 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Коновалової В. А., Єрмакова Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбні стосунки між сторонами припинено у серпні 2016 року, дочка залишилася проживати з позивачем та перебуває на його утриманні. Відповідач вихованням дочки не займається, її життям не цікавиться, спілкуватись з дитиною і брати участь у її вихованні не бажає. Оскільки відповідач самоусунулася від виконання батьківських обовʼязків, тому позивач звернувся з до суду із вказаним позовом.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Луганської області від 25 червня 2018 року, в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а позивачем не доведено обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обовʼязків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
25 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4
У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_5 на касаційну скаргу ОСОБА_4
У вересні 2018 року матеріали справи передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої та апеляційної інстанцій безпідставно не взяли до уваги висновки органу опіки і піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки згідно з частиною шостою статті 19 СК України суд може не погодитися з таким висновком, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Матеріали справи свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обовʼязків.
Суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог закону щодо врахування думки дитини, яка у віці шести років могла висловити своє ставлення щодо порушеного у справі питання.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 756/2109/16-ц.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач не дає можливості відповідачу спілкуватися з дитиною, що підтверджено відповідними доказами у справі.
Висновки органу опіки та піклування здійснено без участі та залучення відповідача, з огляду на що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про їх відхилення.
У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 756/2109/16-ц, на яку здійснює посилання позивач у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції висловив правовий висновок, на відміну від вказаної справи, у справі про розірвання шлюбу та визнання місця проживання дитини.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, щосторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з позивачем (т. 1, а. с. 4, 8, 16).
Зі змісту довідки Комунального дошкільного навчального закладу комбінованого типу "Сніжинка" № 37 від 27 листопада 2017 року № 24, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, відвідує дошкільний навчальний заклад м. Сєвєродонецька з 10 жовтня 2016 року і до сьогодні. Матір ОСОБА_5 участі у вихованні дочки не бере, жодного разу в дошкільному закладі не була. Приводить та забирає дитину, відвідує батьківські збори батько ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 17).
Згідно з висновком Сєвєродонецької міської ради від 11 грудня 2017 року № 6070 орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_5 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зі змісту вказаного висновку вбачається, що позивачем створено належні умови для проживання та виховання дитини. ОСОБА_5 тривалий час з дочкою не проживає, веде мігруючий спосіб життя. Вихованням дитини на займається, не цікавиться станом здоровʼя дочки, байдуже ставиться до виконання батьківських обовʼязків, матеріально дитину не утримує.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з копією паспорта серії НОМЕР_2, виданого 19 липня 2016 року Сєвєродонецьким Управлінням державної міграційної служби України у Луганській області, ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 81).
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19 червня 2017 року № НОМЕР_1 ОСОБА_5 разом з неповнолітнім ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 69).
Згідно з копією свідоцтва про народження від 12 листопада 2009 року серії НОМЕР_3 батьками дитини є ОСОБА_9 та ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 75).
Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 23 серпня 2012 року серії НОМЕР_4 ОСОБА_5 змінила своє прізвище на "ОСОБА_5" (т. 1, а. с. 76).
З 14 серпня 2017 року ОСОБА_5 працює в Публічному акціонерному товаристві "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк") на посаді спеціаліста з обслуговування клієнтів, що підтверджується копією довідки від 12 березня 2018 року № 20180312АВАN5W00000000395 та копією трудової книжки, виданої на імʼя ОСОБА_5 від 25 грудня 2006 року серії НОМЕР_5 (т. 1, а. с. 83, 85-89).
Згідно з характеристикою ОСОБА_5 характеризується позитивно (т. 1, а. с. 84).
Відповідно до довідки ПАТ "Акцент-Банк" від 12 березня 2018 року середній заробіток ОСОБА_5 становить 7 375,01 грн (т. 1, а. с. 90).
05 травня 2017 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 укладено договір найму квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 91).
21 лютого 2013 року приватним нотаріусом Краснодонського міського нотаріального округу Луганської області Коваленко Г. П. засвідчено справжність підпису ОСОБА_13 у заяві, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, повідомляє, що усвідомлюючи значення своїх дій та маючи можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення, без застосування до неї будь-якого примусу з боку інших осіб, за своєю справжньою волею, дає згоду на проживання її малолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з її батьком ОСОБА_4 ОСОБА_13 згодна, щоб у випадку позбавлення її батьківських прав стосовно її дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд розглянув вказану справу без її присутності (т. 1, а. с. 20).
Згідно з копією заяви ОСОБА_13 від 07 грудня 2015 року справжність підпису у якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щенніковою Г. С., ОСОБА_13, усвідомлюючи значення своїх дій та маючи можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення, без застосування до неї будь-якого примусу з боку інших осіб, відповідно до власного волевиявлення, повідомляє, що заперечує проти проживання її малолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з її батьком ОСОБА_4, а також заперечує проти реєстрації постійного або тимчасового місця проживання її дочки за адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_4 або за будь-якою іншою, вказаною ним, адресою. ОСОБА_13 також заперечує проти позбавлення її батьківських прав стосовно її дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також заперечує проти розгляду такої справи в суді чи будь-якому іншому органі без її участі. Заяву від її імені, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Краснодонського міського нотаріального округу Луганської області Коваленко Г. П., 21 лютого 2013 року № 169, просить до уваги не брати (т. 1, а. с. 82).
Квитанціями від 19 березня 2015 року, від 24 березня 2015 року та від 29 квітня 2015 року підтверджено перерахування ОСОБА_5 ОСОБА_4 грошових коштів на утримання дочки ОСОБА_7 у розмірі 4 000,00 грн, 1 000,00 грн та 2 000,00 грн (т. 1, а. с. 77-78).
Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 лютого 2018 року шлюб між сторонами розірвано (т. 1, а. с. 98).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сімʼя, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другоюстатті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обовʼязки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.