ПОСТАНОВА
Іменем України
01 квітня 2019 року
Київ
справа №813/1417/16
адміністративне провадження №К/9901/26039/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року (Суддя: Мартинюк В.Я.),
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року (Судді: Каралюс В.М., Затолочний В.С., Матковська З.М.),
у справі № 813/1417/16
за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області
до Державного підприємства "Підприємство Личаківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№30)"
про стягнення податкового боргу, -
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - позивач, ДПІ у Шевченківському районі) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Підприємство Личаківської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області № 30" (далі - відповідач, ДП "Підприємство Личаківської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30") про стягнення заборгованості з рахунків у банках в розмірі 98 475 грн. 48 коп.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 00 коп. податкового боргу зі сплати частини чистого прибутку (доходу). В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив суд скасувати судові рішення і прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.
Доводи ОДПІ зводяться до того, що ДПІ правомірно здійснювало перерозподіл коштів, якими погашалися поточні податкові платежі на оплату податкового боргу, що виник раніше згідно з черговістю його виникнення. Відтак, є усі правові підстави для стягнення податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 98 475,48 грн.
Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, як безпідставну. Доводи відповідача зводяться до того, що він вчасно сплатив суму податкового боргу з ПДВ по напряму сплати платежів та за визначені ним періоди, тому немає підстав для зарахування цих сум в рахунок попереднього боргу.
В частині стягнення з відповідача грошового зобовʼязання з чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх обʼєднань) в розмірі 287 грн відповідач рішення судів першої та апеляційної інстанції не оскаржив.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, податковий борг відповідача становить 98 475 грн. 48 коп, та включає заборгованість:
- по сплаті грошового зобовʼязання з податку на додану вартість в розмірі 98188 грн. 48 коп., що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2015 року на суму 1080 грн. 00 коп., за липень 2015 року на суму 7541 грн. 00 коп., за серпень 2015 року на суму 1295 грн. 00 коп., за вересень 2015 року на суму 4396 грн. 00 коп., за жовтень 2015 року на суму 15718 грн. 00 коп., за листопад 2015 року на суму 9419 грн. 00 коп., за грудень 2015 року на суму 23740 грн. 00 коп., за січень 2016 року на суму 3683 грн. 00 коп., за лютий 2016 року на суму 10208 грн. 00 коп., уточнюючим розрахунком податкових зобовʼязань з податку на додану вартість у звʼязку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2015 року на суму 7836 грн. 00 коп. Та нарахованої пені в розмірі 66 955 грн. 28 коп.
- по сплаті грошового зобовʼязання з чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх обʼєднань), що вилучається до бюджету в розмірі 287 грн. 00 коп.
Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, а також у відзиві на касаційну скаргу позивача, Товариство наголошує про своєчасне і в повному обсязі перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобовʼязань з електронного рахунку в системі електронного адміністрування, а також на відсутності права позивача перерахувати ці кошти з електронного рахунку в рахунок погашення сум податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення.
Суд першої інстанції задовольняючи позов, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції посилались на те, що кошти, спрямовані на сплату ПДВ, перераховані з електронного рахунку безпідставно зараховані Державною фіскальною службою в рахунок погашення сум податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення, оскільки з врахуванням п.200-1.5 та абз. п. 200-1.6 ст.200-1 ПК України кошти з електронного рахунку перераховуються, в рахунок погашення податкових зобовʼязань за звітний період, а не в погашення податкового боргу за минулі періоди. З урахуванням викладеного суди дійшли висновку, що не підлягає стягненню також і пеня, яка була визначена контролюючим органом у звʼязку з безпідставним погашенням податкового боргу не за звітні періоди.
Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Спірним питанням даної справи є правомірність перерахування сплачених відповідачем коштів (з ПДВ) з електронного рахунку в рахунок погашення сум податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення.
З приводу викладеного суд зазначає наступне.