ПОСТАНОВА
Іменем України
29 березня 2019 року
Київ
справа №805/1852/17-а
адміністративне провадження №К/9901/3285/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 липня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючої судді Кочанової П.В., суддів - Толстолуцької М.М., Давиденко Т.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючої судді - Гаврищук Т.Г., суддів - Компанієць І.Д., Ястребової Л.В.) у справі за позовом Генерального штабу Збройних Сил України до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною і скасування постанови,
установив:
У травні 2017 року Генеральний штаб Збройних Сил України звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України, якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 17 березня 2017 року ВП 52049318. Вважав оскаржувану постанову такою, що прийнята передчасно, оскільки у позивача як боржника у виконавчому провадженні, існували обставини, що ускладнювали виконання рішення суду.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 3 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати прийняті ними рішення і ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що приймаючи спірну постанову, державний виконавець діяв упереджено, не прийнявши до уваги наявні у позивача обставини, які ускладнювали виконання рішення суду, а саме: на посаду військового комісара Дружківського міського військового комісаріату, з якої звільнено ОСОБА_1, призначено іншого військовослужбовця, тоді як Законом України "Про військовий обовʼязок і військову службу" не передбачено звільнення з посади або переміщення по службі військовослужбовців за рішенням суду.
Від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити оскаржувані судові рішення без змін як законні й обґрунтовані, а касаційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 травня 2016 року у справі № 805/823/16-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року, визнано незаконними та скасовано накази Генерального штабу Збройних Сил України від 19 лютого 2016 року №65 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та від 15 березня 2016 року №112 про його звільнення з військової служби в запас за пунктом "ж" статті 26 Закону України "Про військовий обовʼязок та військову службу"; поновлено ОСОБА_1 на посаді військового комісара Дружківського міського військового комісаріату Донецької області; стягнуто з Донецького обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь суми середнього заробітку звернуто до негайного виконання.
28 липня 2016 року Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на посаді військового комісара Дружківського міського військового комісаріату Донецької області.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29 серпня 2016 року відкрито виконавче провадження № 52049318 з примусового виконання означеного виконавчого листа.
Супровідним листом від 29 серпня 2016 року постанова про відкриття виконавчого провадження № 52049318 була направлена на адресу боржника - Генерального штабу Збройних Сил України.
17 березня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на Генеральний штаб Збройних Сил України штрафу на користь держави у розмірі 1360,00 грн за невиконання наведеного судового рішення без поважних причин відповідно до статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що приймаючи спірну постанову державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
Колегія суддів КАС ВС погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України (у редакції, яка діяла станом на час вирішення справи) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 129-1 Конституції України судове рішення є обовʼязковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин; далі - КАС України) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовʼязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобовʼязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною другої вказаної статті Закону №1404-VIII виконавець зобовʼязаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За змістом пункту 7 Розділу ХІІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобовʼязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.