ПОСТАНОВА
Іменем України
01 квітня 2019 року
Київ
справа №810/3556/16
адміністративне провадження №К/9901/37587/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Білоцерківської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 року (Суддя: Лапій С.М.),
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 року (Судді: В.В. Кузьменко В.В., Я.М. Василенко, Степанюк А.Г.),
у справі № 810/3556/16
за позовом Білоцерківської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
до ОСОБА_5
про стягнення податкового боргу в розмірі 20 833,33 грн, -
В С Т А Н О В И В:
07.11.2016 року Білоцерківська обʼєднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - позивач, Білоцерківська ОДПІ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_5 (далі - відповідач, ОСОБА_5) про стягнення податкового боргу в розмірі 20 833,33 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, просив суд скасувати судові рішення і прийняти нове, яким задовольнити позов.
Касаційну скаргу обґрунтував тим, що суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні справи про стягнення податкового боргу, вийшли за межі позовних вимог, надавши оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення на підставі якого виник податковий борг, оскільки правомірність прийняття вказаного рішення не було предметом позову. До того ж грошове зобовʼязання, визначене у вказаному податковому повідомленні-рішенні є узгодженим, оскільки податкове повідомлення-рішення відповідачем не оскаржено та сума, визначена до сплати у податковому повідомленні-рішенні, відповідачем самостійно не сплачена.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, сума стягнення в даній справі виникла внаслідок несплати відповідачем транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік к розмірі 20 833,33 грн, визначеного Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в податковому повідомленні-рішенні форми "Ф" від 18.06.2015 № 22-15, та у подальшому виставлена в податковій вимозі форми "Ф" від 09.03.2016 № 430-23/17.
Вказане податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 №22-15 та вимога направлені на адресу відповідача засобами поштового звʼязку, та повернуті з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
З приводу викладеного суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно пп.14.1.175 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобовʼязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовʼязання.
Підпункт 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачає, що контролюючі органи мають право, крім іншого, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобовʼязань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Пункт 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У відповідності до пункту 56.1 статті 56 рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобовʼязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобовʼязаний сплатити нараховану суму грошового зобовʼязання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобовʼязання платник податків зобовʼязаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.