ПОСТАНОВА
Іменем України
01 квітня 2019 року
Київ
справа №813/4318/17
адміністративне провадження №К/9901/62049/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Шипуліна Т.М.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервус-Україна"
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Гулида Р.М., судді - Довга О.І., Улицький В.З.)
у справі № 813/4318/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервус-Україна"
до Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервус-Україна" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДФС) від 14.11.2017.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про безпідставність висновків ДФС, що господарські операції Товариства з його контрагентами не мали реального характеру, та вказує, що доводи відповідача з цього приводу спростовуються наданими під час перевірки документами, а тому у ДФС не було правових підстав вважати, що Товариством неправильно визначено його податкові зобовʼязання з податку на прибуток і податку на додану вартість та підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року (суддя - Москаль Р.М.) адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 14.11.2017 № 0020431412 та № 0020421412.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року задоволено апеляційну скаргу ДФС, скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило її скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу ДФС вважає постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування відповідачем складено акт від 18.10.2017.
В акті, зокрема, викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог:
- пунктів 5,6, 7, 19 П(С)БО 16, п.12 П(С)БО 9, п. 21 П(С)БО 15, пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134, п. 135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 193 509, 25 грн.;
- п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобовʼязання з ПДВ всього на суму 25 171, 66 грн.
На цій підставі відповідачем 14.11.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:
-№ 0020431412, яким Товариству збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на прибуток в сумі 241 886, 56 грн., в т.ч. 193 509, 25 грн. за основним платежем, 48 377, 31 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
-№ 0020421412, яким збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на додану вартість в сумі 31 464, 58 грн., в т.ч. 25 171, 66 грн. за основним платежем, 6 292, 92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивує тим, що укладені між Товариствами та ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ "М.С.К.-2025" господарські догори реально не виконувались, відтак не давали підстав для формування податкової звітності з урахуванням цих операцій.
Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України та нормативними актами, прийнятими на його виконання, у відповідних редакціях.
Питання, повʼязані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення обʼєкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобовʼязань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 134, 189, 198, 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобовʼязань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.