ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 905/1313/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;
за участю представників:
позивача - Мостепанова О.В.,
відповідача - не зʼявився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Наір Сервіс",
на рішення Господарського суду Донецької області
(суддя - Фурсова С.М.)
від 16.10.2018,
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Білоусова Я.О., судді - Фоміна В.О., Шевель О.В.)
від 28.01.2019,
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Наір Сервіс",
до Департаменту міського майна Маріупольської міської ради,
про стягнення 2 271 200,68 грн,
В С Т А Н О В И В:
у липні 2018 року ТОВ "Наір Сервіс" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Департаменту міського майна Маріупольської міської ради 2 271 200,68 грн, з яких: 1 954 773,97 грн процентів за користування грошовими коштами, 262 051,79 грн інфляційних втрат, 54 374,92 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані зобовʼязаннями Департаменту міського майна Маріупольської міської ради здійснити плату за користування чужими грошовими коштами в розмірі однієї облікової ставки НБУ за період з 13.06.2014 по 16.01.2017, а також інфляційні втрати та 3% річних за період з 17.01.2017 по 06.07.2017.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.10.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з Департаменту міського майна Маріупольської міської ради на користь ТОВ "Наір Сервіс" 262 051,79 грн інфляційних втрат, 54 374,92 грн 3% річних. Відмовлено щодо стягнення 1 954 773,97 грн процентів за користування грошовими коштами.
Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків, що з 17.01.2017 у позивача виникло право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 30.08.2016 у справі № 905/1290/16. Відсутні підстави стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих на підставі статей 536, 1048, 1214 ЦК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Наір Сервіс" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення в частині відмови у стягненні 1 954 773,97 грн процентів за користування грошовими коштами і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги.
Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Стверджує, що відповідач був обізнаним про те, що він користується чужими грошовими коштами та у добровільному порядку їх не повернув. Посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, Верховного Суду у постанові від 30.01.2018 у справі № 310/4995/16-ц.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Доводи, викладені у відзиві, зводяться до обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.
Рішення Господарського суду Донецької області від 16.10.2018 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 в частині стягнення з Департаменту міського майна Маріупольської міської ради на користь ТОВ "Наір Сервіс" 262 051,79 грн інфляційних втрат та 54 374,92 грн 3% річних не оскаржується.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 31.08.2010 між ТОВ "Кадрове Агентство "Азов Персонал Сервіс" як покупцем та управлінням міського майна Маріупольської міської ради як продавцем укладено договір № 1357 купівлі-продажу нежитлової будівлі, згідно з яким продавець зобовʼязався передати у власність покупцю триповерхову нежитлову будівлю, що розташована за адресою: м. Маріуполь, вулиця Харлампіївська, будинок №17/25, яка за рішенням виконкому Донецької обласної ради народних депутатів від 28.12.1983 №622 взята на державний облік, як памʼятка архітектури місцевого значення, а саме: літ. А-3.
Відповідно до п. 1.4 договору продаж нежитлової будівлі здійснюється за 3 868 780,80 грн, у тому числі ПДВ у сумі 644 796,80 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.06.2014 у справі № 905/3512/13 за позовом прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах держави в особі управління міського майна Маріупольської міської ради до ТОВ "Клінінг Сіті", ТОВ "Наір Сервіс", ТОВ "Кадрове Агентство "Азов Персонал Сервіс", виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про розірвання договору купівлі-продажу, повернення обʼєкту до комунальної власності, визнання недійсними протоколів загальних зборів, визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету та зобовʼязання скасувати державну реєстрацію права власності, позовні вимоги задоволені частково. Судом у справі № 905/3512/13 було розірвано договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 31.08.2010 № 1357 та зобовʼязано ТОВ "Кадрове Агентство "Азов Персонал Сервіс" повернути до комунальної власності 45/100 частини триповерхової нежитлової будівлі, розташованої за адресою: 87500, м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, буд. № 17/25, загальною площею 1 819,9 кв.м.
Зазначеним рішенням встановлений факт невиконання ТОВ "Кадрове Агентство "Азов Персонал Сервіс" зобовʼязання за договором через здійснення відчуження спірного обʼєкту культурної спадщини без отримання погодження органу охорони культурної спадщини та органу приватизації.
Оскільки спірне приміщення відповідачу повернено, а грошові кошти за вказане приміщення ТОВ "Кадрове Агентство "Азов Персонал Сервіс" не отримало, останнє звернулась до суду з вимогою про стягнення з відповідача зазначених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.08.2016 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі № 905/1290/16, на підставі ст. 1212 ЦК України, з відповідача була стягнута вартість предмету договору купівлі-продажу в сумі 3 868 780,80 грн. Вказані рішення набрали законної сили 16.01.2017.
17.10.2016 між ТОВ "Кадрове Агентство "Азов Персонал Сервіс" як первісним кредитором та ТОВ "Наір Сервіс" як новим кредитором, укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого, з урахуванням додаткових угод від 20.01.2017 та 11.07.2017, первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги з Департаменту міського майна Маріупольської міської ради грошових коштів за договором № 1357 від 31.08.2010, а також сплати процентів за весь час користування грошовими коштами.
Кошти в сумі 3 896 869,06 грн на виконання наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області у справі № 905/1290/16 від 08.02.2017 списано на користь ТОВ "Наір Сервіс" 06.07.2017.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд виходить з такого.
За змістом касаційної скарги вбачається, що позивач доводить помилковість висновків судів попередніх інстанцій про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі статтей 536, 1048, 1214 ЦК України, нарахованих за період з 13.06.2014 (дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/3512/13, яким розірвано договір № 1357 від 31.08.2010) до 16.01.2017 (дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області та постановою Донецького апеляційного господарського суду у справі № 905/1290/16 про стягнення з відповідача 3 868 780,80 грн на підставі ст. 1212 ЦК України), виходячи з облікової ставки НБУ.